Єжи Фіцовський - Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями]

Szuman Stefan   Шуман Стефан

Szyszko-Bohusz Adolf   Шишко-Богуш Адольф

Śreniowska Krystyna   Шреньовська [Шреньовска] Кристина

Thulie Maksymilian   Туле Максиміліан

Tobiaszek Gorgoniusz   Тобіашек Ґорґоніуш

Truchanowski Kazimierz   Трухановський Казимир [Трухановскі Казімєж]

Tuwim Julian   Тувім Юліан

Ujazdowski Kazimierz   Уяздовський Казимир [Уяздовскі Казімєж]

Uvaczek F.   Увачек Ф.

Vidal Juan Carlos   Відал Хуан Карлос

Vogel Debora    Фоґель Дебора

Wagner Fryderyka   Ваґнер Фридерика

Wagner Gittel   Ваґнер Ґітель

Wang Magda   Ванґ Маґда

Waśniewska Michalina   Вашневська [Вашнєвска] Міхаліна

Waśniewski Zenon   Вашневський [Вашнєвскі] Зенон

Wat Aleksander   Ват Александр

Ważyk Adam   Важик Адам

Wegner Fryderyka   Веґнер Фридерика

Weingarten Stanisław   Вайнґартен Станіслав

Weiss Wojciech   Вайс Войцех

Weissman Jakub   Вайсман Якуб

Weissman Szachna   Вайсман Шахна

Wieniewska Celina   Веневська [Вєнєвска] Целіна

Wierzyński Kazimierz   Вежинський Казимир [Вєжиньскі Казімєж]

Wilder Stanisław   Вільдер Станіслав

Winkler Konrad   Вінклєр Конрад

Wirth Andrzej   Вірт Анджей

Wit Juliusz   Віт Юліуш

Witkiewicz Stanisław Ignacy   Віткевич [Віткєвіч] Станіслав Іґнаци

Witkiewiczowa Jadwiga   Віткевічева [Віткєвічова] Ядвіґа

Wittlin Halina   Вітлін Галина

Wittlin Józef   Вітлін Юзеф

Witz Ignacy   Віц Іґнаци

Wojciechowski Tadeusz   Войцеховський [Войцеховскі] Тадеуш

Wolf J.   Вольф Є.

Würzberg Laura   Вюрцберґ Лаура

Würzberg-Piercowska Klara   Вюрцберґ-Перцовська [Вюрцберґ-Пєрцовска] Клара

Wygard Dorota   Виґард Дорота

Wygard Ignacy   Виґард Іґнаци

Zawistowski Władysław   Завістовський [Завістовскі] Владислав

Zawodziński Karol   Заводзінський [Заводзіньскі] Кароль

Zegadłowicz Emil   Зеґадлович [Зеґадловіч] Еміль

Zeimer Harry   Цаймер Гарі

Ziege Alfred   Ціґе Альфред

Zieliński Andrzej   Зелінський [Зєліньскі] Анджей

Zwillich Marek   Цвіліх Марек

Текстологічна примітка видавця

До тому Регіони великої єресі та околиці увійшли такі тексти й цикли нарисів (у переглянутих і доповнених версіях):

1. Regiony wielkiej herezji (Wydawnictwo Literackie, wyd. І 1967, II 1975, Słowo, wyd. III 1992)

2. Okolice sklepów cynamonowych (Wydawnictwo Literackie, 1986)

3. Druga jesień (Wydawnictwo Literackie, 1973)

4. Xięga bałwochwalcza (Interpress 1988)

5. Alfabet Weingartena (раніше не публіковано)

6. J […] Bezimienna (раніше не публіковано)

7. Listy niektóre (Wydawnictwo Literackie, 1975, Księga listów; Wydawnictwo Literackie, 1984, Listy, fragmenty…; Chimera, 1993, Z listów odnalezionych)

8. Czekanie na Mesjasza (1992, тижневик «Polityka» № 46 під назвою W oczekiwaniu na Mesjasza)

9. Własnowidz i cudzotwórca (1996, щомісячник «Kresy» № 26)

10. Druga strona autoportretu (1995, тижневик «Polityka» № 41)

11. Autoportrety i portrety (раніше не публіковано)

12. Kobieta — idol i władczyni (1999, щоденна газета «Gazeta Wyborcza», 4–5 вересня)

13. Ilustracje do własnych utworów (1992, Wydawnictwo «Re-Print»)

14. Kalendarium życia i twórczości Brunona Schulza (1995, w: Bruno Schulz 1892–1942, Katalog-Pamiętnik Wystawy «B. Schulz. Ad memoriam», Muzeum Literatury w Warszawie)

Зібраний Єжи Фіцовським епістолярій Бруно Шульца — виданий у 1975 році під назвою Księga listów — готується до друку окремим книжковим виданням разом із пізніше віднайденими епістолярними текстами письменника.

«… Прошу моїх Близьких і моїх Далеких про благословення посмішки і ласку погожості духа»

У вересні 1999 року авторитетний міжнародний фонд «Pogranicze» із маленького містечка Сейни на польсько-литовському прикордонні вперше визначив особу, гідну почесного звання «Людини Пограниччя». Нею став 75-річний польський поет, письменник, перекладач, етнограф, мистецтвознавець і незрівнянний шульцолог Єжи Фіцовський.

В обґрунтуванні рішення було означено: «Із надзвичайно багатого доробку Єжи Фіцовського для нас особливо важливою є його поезія, прошита духом пограниччя, його піонерська пристрасть у пізнанні й популяризації історії та культури циганів у Польщі, його зусилля у справі засвоєння у польськомовному середовищі культурної спадщини їдишу та пам'яті про Шоа, а також відкриття й пізнання таємниць життя та творчості Бруно Шульца». Зрештою, то було до певної міри апостеріорне тлумачення, адже годилося написати якесь обґрунтування. Насправді ж, як сказав у інтерв'ю для «Tygodnika Powszechnego» керівник «Pogranicza» Кшиштоф Чижевський, у випадку Єжи Фіцовського головним критерієм було те, що той був Єжи Фіцовським, справжньою людиною-симфонією, для якої годі вигадати формальні рамки, котрих вона б і так уже не виписала своїм власним життям.

Єжи Фіцовський народився 4 жовтня 1924 року у Варшаві, тут він прожив усе своє життя та помер 9 травня 2006 року і був похований на військовому меморіалі Повонзки. Останній факт легко зрозуміти, знаючи, що юнаком майбутній поет перебував у русі опору нацистам, дивом врятувався із ґестапівської тюрми Пав'як, брав участь у Варшавському Повстанні 1944 року, врешті зумів вижити у нацистському концентраційному таборі. Доля відміряла йому 82 роки. Проте від його рідного міста гітлерівські варвари не залишили й сліду. Тисячі ровесників загинули молодими у момент безмежно мужньої та, на жаль приреченої, спроби самотужки визволити від окупантів столицю Польщі. Мільйони співвітчизників були убиті чужинцями лише тому, що були зроду польськими євреями або циганами. Він відчував свій борг вдячності перед долею і покликання розповісти світові про квінтесенцію духу невинно убієнних — їхню культуру.

Інтелектуальна пригода тривалістю в усе свідоме життя пов'язала Єжи Фіцовського із Бруно Шульцом. Як слушно зауважив Джон Апдайк, він став для дрогобицького генія тим, ким для Франца Кафки був Макс Брод. Втім, мабуть навіть кимось важливішим, — перегорнувши останні сторінки цієї книжки, виразно усвідомлюєш, що Фіцовський вчинив неможливе, вирвавши жертву з пазурів потворного Молоха забуття достоту в останню мить, коли ще залишалася бодай дещиця слідів, за якими вдалося так блискуче реконструювати життя й доробок Бруно Шульца.

Ще одним безприкладним подвигом стало відкриття загалові універсуму циганської культури. Переслідуваний після війни комуністичними спецслужбами, Єжи Фіцовський упродовж 1948–1950 років ховався у циганському таборі, де глибоко пізнав ромський побут і мову, щоб пізніше описати світла й тіні цього унікального середовища у народознавчих збірках есеїв «Польські цигани» (1953), «Цигани на польських дорогах» (1965), «Демони чужого страху» (1986) і «Цигани в Польщі. Історія та звичаї» (1989), а з іншого боку — в не менш промовистій добірці перекладів автентичних ромських казок «Галузка із сонячного дерева» (1961). Один із небагатьох з-поза ромського середовища він глибоко занурився у його реалії, тож цілком природно, що саме до нього звернулася за порадою ромська поетеса Броніслава Вайс, вірші якої він видав у польському перекладі в 1956 році, започаткувавши світову кар'єру великої Папуші.

Врешті, годі не подивуватися унікальному внескові Єжи Фіцовського у витворення пам'яті поляків (та й загалом, ширшого кола тих, хто читає польською) про фантастично багатий світ культури їхніх земляків-євреїв і про трагічну їх долю в чорні літа Шоа. Йдеться і про розкішну антологію перекладів із єврейської народної поезії «Родзинки з мигдалем» (1988), і про перекладені з їдиш вірші Моріса Розенфельда, Лейба Найдуса, Дебори Фоґель, Ісраеля Еміота, Якуба Зоншайна, а відтак поеми Іцхака Кацнельсона «Пісня про убитий єврейський народ». А ще про власну збірку віршів «Ворожіння з попелу», опубліковану в самвидаві в 1979 році. Один із найбільших митців XX століття Марк Шаґал був так нею захоплений, що підготував добірку авторських ілюстрацій,