Елевонда Евермонт -Еливедо - Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо

Епілог 1. Втеча королеви.

Холодне повітря огортало її плечі приємною прохолодою, і надавало відчуття спокою, а ще рішучості. Скоро усе завершиться, скоро вона зможе святкувати свою першу невеличку перемогу. Усі ці події останніх днів змусили її підвестися з насидженого місця, щоб почати діяти. Та й як можна було забути про своє основне завдання тут. 

Вона востаннє подивилася на прекрасний краєвид, який відкривався з балкону. 

– Все готово, Евелон, – почула вона голос Маргітайла і повернулася до нього всміхаючись. 

– Чудово, тепер можна йти, –  вона велично спускається і вони разом вирушають у потрібному напрямку. 

Востаннє. Востаннє вона може ось так пройтися цими коридорами. За час свого правління “Евелон” прикипіла до цього місця, яке не належало їй. Вона справді любила це місце і владу, яку мала. 

Тому зараз старалася запам'ятати усе, повз що проходила. 

Вони спускаються вниз до того самого озера в якому раніше жила Сайшенел, вона ж Психея. 

– Наскільки вистачить твоєї ілюзії, Тайле? – запитала, щоб розрахувати час.

– Достатньо, щоб вас знайшли, королево, –  протягнув він якось дивно посміхаючись.  

– Тайле, –  з нерозумінням протягнула вона, –  чому ти знов називаєш мене на титул. 

– Тому що Евелон не твоє справжнє ім'я, – проникливо подивився він їй в очі розвертаючи до себе. 

– І довго ти знаєш? –  ледь торкнулася його плеча вона. 

– Достатньо, –  відштовхнув її. 

Вона мовчки кивнула і почала розплітати волосся, яке вільно спало їй на плечі, потім скинула сукню і занурилася в озеро. 

Елевонда. Як я це називаю –  еротично - ділові стосунки. Тут вже все цілком однозначно. 

Її ноги перетворилися в хвіст і вона нарешті стала собою. Сиреною. Як же ж давно вона не відчувала цю свободу, яку надавала їй вода. 

Стихія радісно прийняла її в свої обійми і вона з посмішкою спускалася все глибше, туди де днями раніше зникла Сай, тобто Психея, пора вже звикати до справжнього імені своєї сестри. 

Магрітайл пірнув вслід за нею, але все ж в одязі.

Елевонда. Ну хіба він у нього водонепроникний. 

Для того щоб створити ілюзію її мертвого тіла. При цьому його погляд такий дивний, наче йому боляче. Невже вона й справді значила для нього більше, ніж Тайл показував? 

–  Чого ти, я ж жива, –  насупилася вона. 

–  А ні, –  знітився він, –  просто не було у мене ще досвіду робити ілюзію трупу дорогої мені людини, –  пробурмотів він. 

– О, я рада, що наші відносини не були для тебе звичайної співпрацею, це заспокоює мене. 

 Вони пройшли крізь портал і відправилися в Дарксленд. 

– Так дивно через скільки років повернутися додому, – вона щасливо і розгублено посміхнулася опинившись на тому боці порталу у добре знайому їй кабінеті тітки Лоренс. 

Тепер вона готова почати свою гру і хоч не обов'язково, що все вийде, але все ж вона звільнилася. Не відомо на скільки, але це вже щось. 

На ранок король Емборо побачить, що його дружина зникла. Біля її дзеркала він знайде записку

– Я не змогла витримати правду, шукай мене на дні озера Артоменде. 

Чи буде шукати він підступ. Звичайно, особливо коли побачить дивне зникнення Маргтіайла. Вчасне можна сказати. 

Але він прийшов на його поклик і справді підтвердив, що це не ілюзія і королева мертва. І все ж Емборо боявся, що вона вижила, тому що відчував, якщо це так  – її помста буде справді страшна і витончена. 

Адже тепер на сцену повернеться Евридіка Кліедо. Жінка, яка колись так хотіла врятувати свою подругу Евелон, що вирішила замінити її, пообіцявши собі, що одного дня помститься за неї. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍