Євгеній Шульженко - Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко

Перерахували речі, передивились списки по потребам. Всі діти племені Вітрів були вдягнені. Палива та їжі поки було достатньо, все під контролем. Та поки Аліна займалась організаційними питаннями, Мілана махнула Аліші головою та поманила до виходу. Подруги вийшли на вулиці, та пішли до теплиці, де майже весь час проводив Микита, головний садовод племені.

На щастя, до теплиці була підведена електрика зі школи, тому зайшовши до будівлі, Мілана змогла скинути куртку та закотити рукава. Працював електричний обігрівач на повну силу. Це не примха хлопчика, що відповідав за рослини – це необхідність, адже рослини не люблять холоду та снігу. То ж, як тільки випав сніг, вся плантація була знищена. Микита багато днів ходив, повісивши носа, але згодом він налаштувався на побудову елементарної теплиці з плівки.

Як тільки сніг зійде або хоча б перестане постійно падати з неба, плантацію діти зможуть розчистити. Між грядками вбити металеві стовпи, та все це натягнути плівкою, яка не буде пропускати холод. Тепло з землі підніматиметься вгору, але дах не випустить його назовні. Микита розповідав, що саме таким чином батько на городі захищав полуницю від заморозків. Та хай спочатку зупиниться сніг. Зараз же плантація була під величезним шаром снігу, який розчищати Аліна поки не планувала.

Тож як тільки Мілана та Аліша зайшли до теплиці, дівчина роздягалась та зачинила двері. Микиту вона знайшла в кімнаті з саджанцями. Хлопець оперся об стіл та спокійно собі спав. Та як тільки Мілана постукала у відкриті двері, підскочив та захлопав сонними очима.

Я на секундочку закрив очі, - почав виправдовуватись хлопець, - я працюю та майже все підготував. Що це ти підготував? – спитала Мілана та засміялась, - Я наче нічого не просила. Да, да, - тільки й відповів Микита та почав щось видивлятись в найближчому горщику з землею.

Дівчина нагадала Микиті розмову про перелік рослин, які вона знайшла в Міжнародній Лабораторії в місті Сонця. Деякі з них хлопець знав, деякі не чув. На допомогу позвали також і Терапевта, оскільки дещо могло бути в аптеках.

 

 «Женьшень, родіола рожева, чебрець, шипшина, кропива, пустирник, смородина, кульбаба, медуниця, звіробій»

 

            Женьшень та медуниця вже були випробувані. Не допомогли.

            Родіола рожева, чебрець, кульбаба та кропива. Нажаль, коли Мілана дізналась про ці рослини, вони вже зійшли, оскільки прийшла осінь. Треба або виростити в теплиці, або чекати весни.

            Шипшина та смородина. Ці рослини знайшли у вигляді чаїв та настойок в гіпермаркету та аптеках. Не допомогли, оскільки як не намагались ввести настойки батькам Мілани – ніякого ефекту не дочекались.

            Пустирник та звіробій – це лікарські рослини, та Терапевт не зміг знайти їх ні в одній аптеці, що були доступні племені Вітрів. Надія була на парк Совки та допомогу Юри, але поки дійти до поселення Порожньої Руки було неможливим завданням. Стільки снігу насипало, то ж всі дороги закриті поки що.

 

            Командирка племені Вітрів прийшла до Микити, щоб дізнатись як ростуть рослинки, чи пробились вже, чи є паростки? Хлопець не зміг порадувати Мілану. Ні одна з рослин не зійшла. Потрібно чекати далі.

            Дівчина розізлилась на новий світ та стукнула ногою об підлогу з горя. Рослини не сходять, дійти до парку совки не можливо. А ще й це плем’я з’явилось, що хоче одяг та їжу. Ще трохи, та вони прийдуть до них та будуть проситись погрітись. Чи може вони перетворюються на Імператорську Школу? Все тільки для них? Нічого для інших? Мілана мотнула головою, проганяючи докучливі думки. Вона робить все, аби знайти ліки від вірусу. То ж її справа потрібна не тільки їй та її батькам. Вона потрібна для всіх дітей. Хай терплять. Іншого вибору нажаль немає.

            Отже, зима прийшла та повідомила про свої правила. Вона разом з Грою вирішили подивитись, як діти будуть справлятись ще й холодом. Що ж, подивимось.

 

            Мілана вийшла з теплиці на вулицю, Аліша вискочила за нею. На дворі вже темніло, та дівчину злякало не це. На горизонті, зі сторони області, на Столицю йшла величезна темно-синя хмара. Почав підніматись вітер, та такий пронизливий, що навіть зимова куртка не могла зупинити цей холод. Дівчина видихнула повітря, та воно наче замерзло. На очах з’явились сльози та вмить замерзли. Було враження, що температура різко почала падати вниз.

            Командирка повернулась та попередила Микиту, щоб той збирався та йшов в школу. Побачивши Алішу, яка переляканими очима дивилась на дівчину та переминалась з лапки на лапку, схопила кішку та побігла до школи. Було дуже погане передчуття, що почався новий етам зими, а саме – люті морози. Але чому так рано? Ще й осінь не закінчилась. Щось відбувалось дуже погане в світі. А дітям на цій арені треба вижити, захистити себе, та ще й знайти ліки.