Юрій Юрійович Городянин-Лісовський - Холодний Яр

псевдо-академіків.

Більшість пересічних читачів, ймовірно, не читатимуть післямов, тому ці рядки адресовані «академікам».

Отже, почнемо?

Перше, що впадає в око при читанні «академічної» праці, більше 97% «академічних» приміток — це блукання серед трьох сосен українських діалектів чи говірок видавців і редакторів різних років видань. Всі ці «примітки» не несуть ніякої практичної інформації, зате добре відволікають читача від захоплюючого сюжету. З 340 приміток тільки біля десятка справді вартих уваги і претендують на горде звання «академічні», а решта схожа на повітряну кулю, роздуту в десятки разів для більшого «пафосу».

Друге, вражає легкість, з якою «академік» позбавив нас половини (другої частини) «Холодного Яру». Які аргументи? Цитуємо: «На жаль, видання львівського „Рекорду“ 1938 р. досі не знайдено... Отже, академічне видання обох частин сьогодні здійснити неможливо.» Тобто, якщо б доля видання залежала тільки від «академіків», ми б навряд чи коли-небудь повністю ознайомилися з працею.

Третє, під позолотою гучної назви «Академічне видання» вже з перших абзаців отримуєш «поливання брудом» всіх без винятку попередніх видань «Холодного Яру» і зокрема їх видавців — українських патріотів. Видавців, які в різні роки комуністичного терору і після нього вже в роки так званої «демократії» (за якою успішно ховаються і донині колишні комсомольці-олігархи), звинувачено в спотворенні тексту. Дочекалися подяки від «академіка» патріоти, які переважно власним коштом, чи коштом таких же українських меценатів намагалися донести до земляків замовчувану правду про визвольну боротьбу з тоталітарним комуністичним режимом.

Більшість відмінностей в текстах різних видань зводиться до заміни окремих слів чи діалектичних зворотів на більш звичні на той час наступному редактору. В деяких виданнях з’являються заміни на «галицизми», в інших вони заміняються на сучасні слова. Зокрема більше всього цим «грішив» Роман Коваль, який сам здійснив понад десяток перевидань праці Горліса-Горського, і якому ми фактично завдячуємо тому, що всі українці хоча б чули про «Холодний Яр». Можливо, з деякими редакційними змінами, що зовсім не вплинули на загальний зміст, але книга стараннями того ж Коваля потрапила в бібліотеку кожного патріота України.

Правда, за ці редакційні зміни його і критикувала дочка автора. Але там, де два українці конфліктують, несподівано з’являється «третя» сила — каталізатор, який одразу намагається перевести «конфлікт» в юридичну площину. З конфіденційних джерел відомо, що цей «провокатор» схиляв нащадків Горліса до судових позовів до Романа Коваля. Спрогнозуємо, що ж би сталося в такому випадку, якщо б це вдалося? Після позовів видавці, звичайно, не стали б ризикувати і видавати «Холодний Яр». Тобто книга б перестала видаватися! І що цього не сталося, ми завдячуємо тільки мудрості дочки Горліса-Горського Ларисі, яка не підтримала ідей «академіка» і відкинула юридичний шлях з’ясування стосунків з чисельними видавцями «Холодного Яру».

На погляд редакції, «Холодного Яру» багато не буває! Після нашого автентичного видання світ побачило ще кілька видань, які з деякими відмінностями і незначними помилками все ж несуть правду людям.

Четверте, горезвісне «Академічне видання» з’явилося без благословення родини Горліса-Горського.

Насамкінець застерігаємо всіх українців від співпраці з іншомовними «академіками» чи іншими дутими «авторитетами», які, прикриваючись науковою діяльністю, вносять хаос і свідомий деструктив у наші українські справи.

Додатки

... Народ темний, не заріже

Лукавого сина,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Ви — розбойники неситі,

Голодні ворони.

По якому правдивому,

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!.. Дуріть дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру.

Тарас Шевченко

Примітки

1

У вид. 1934 і 1935 рр. редактори внесли правку в назві послідовників отамана Коцура, пишучи назву з малої букви, називаючи їх то «коцурівці», то «коцуровці».

2

Мається на увазі село Стецівка, яку помилково у різних виданнях називають Степанівка, Степівка.

3

1-й (основний) курінь Холодного Яру мав чорний прапор з гербом України і написом з одного боку: «І повіє новий вогонь з Холодного Яру», з другого: «Воля України — або смерть!» і жовто-блакитний прапор з написом: «Полк гайдамаків Холодного Яру».

4

Пізніше цю лєґенду я сам чув декілька разів від селян, з незначними варіянтами.

5

У вид. 1934 р. читаємо: «...дорога розходиться. Вправо відходить дорога на Грушківку».

6

В селі Цвітній, із якого походив Пилип Хмара (дійсне прізвище), був сильно розвинений гончарський промисел. Цвітнянські гончарі розвозили кіньми свої вироби на продаж по теренах Київської, Херсонської, Полтавської губернії, заїжджали аж на Поділля, і одноразово виконували ролю далеких розвідників, привозючи відомості про своїх і ворогів з дальших околиць. Очевидно, хтось з них привіз був чутку, що до частин зимового походу прилучилася вся Галицька Армія і кубанські козаки, які утекли від Денікіна. Чутка ця незвичайно розповсюдилася і підносила настрої у повстанців.

7

Отаман Мамай, дійсне прізвище Щириця, з фаху гімназіяльний професор, старшина військового часу. Після здавлення большевиками повстань на Україні, він, заховавши своє повстанське минуле, став професором історії в катеринославському Інституті Народної Освіти. Був членом Союза Визволення України і організатором націоналістичної студентської молоді. Був викритий і розстріляний в 1930 році в Черкаському ПУ.

8

Мається на увазі село Медвин, ймовірно в народі користувалися саме такою (спрощеною — Медин) назвою села.

9

«Боротьбіст» — член партії «українських комуністів-боротьбістів», яку згодом большевики розігнали.

10

У вид. 1938 р. село Грушівка — ймовірно давня назва села.

11

У вид. після 1935 р. — Калиниченко. Ймовірно, в перших виданнях автор уникав згадувати справжні прізвища.

12

Згинув