Теодор Драйзер - Сестра Керри

Друе побачив, що його надії марні, і більше не показувався, Про смерть Герствуда Керрі навіть не знала. Чорна баржа, яка щотижня повільно відпливала від пристані в кінці Двадцять сьомої вулиці, повезла, серед багатьох інших, і його безіменне тіло на кладовище для вбогих.

Так поминуло в житті Керрі все пов’язане з цими двома людьми. їх вплив на її долю можна пояснити тільки характером її прагнень. Був час, коли обидва уособлювали для неї всю яскравість життєвого успіху. Як живі втілення найжаданішого в світі, вони були акредитованими послами вигод і спокою, і їхні вірчі грамоти сліпили очі своїм блиском. Цілком природно, коли те, що вони втілювали, перестало вабити її, роль послів скінчилась. Навіть якби Герствуд повернувся у своїй давній красі й славі, йому вже не пощастило б звабити її. Вона-бо переконалась, що і його світ, так само як і її теперішнє становище, не дає щастя.

Сидячи так, на самоті, вона являла приклад того, на які манівці заводить шукання краси людину, що живе почуттями, а не розумом. Раз у раз розчаровуючись, вона ще чекала того осяйного дня, коли її мрії стануть дійсністю. Еймс показав їй дальший крок, але, якщо вона його ступить, треба буде йти далі й далі, все вперед. Її вічно кликатимуть уперед відблиски блаженства, що осявають далекі вершини життя.

О Керрі, Керрі! О сліпі поривання людського серця! Вперед, вперед — кличе воно, рвучись туди, куди веде краса. Ось забринів дзвіночок самотньої вівці серед тихого краєвиду, чи блиснув красою зелений ліс, чи в глибині знайомого погляду промайнула душевна глибина — серце чує, відгукується, летить назустріч. І тільки як стомляться ноги і згасне надія, серце боляче защемить і сповниться тугою. Знай, що відтоді для тебе не існуватиме ні переситу, ні задоволення. У своїй гойдалці, мріючи біля вікна, ти віддаватимешся на самоті своїй тузі. У своїй гойдалці біля вікна ти мріятимеш про те щастя, якого тобі не судилось зазнати.

АМЕРИКА ЯК ВОНА Є (Про творчість Теодора Драйзера)

Роман Теодора Драйзера «Сестра Керрі» — перший великий твір молодого письменника — відкривав собою XX сторіччя (в американській літературі, сторіччя, якому судилося стати віком краху легенди про «найдемократичнішу» країну в світі, про країну «рівних можливостей», якою вважалися Сполучені Штати Америки в період становлення і розвитку молодої капіталістичної держави.

Вже Марк Твен частково зняв позолоту з блискучої поверхні американського життя. «В своєму «Позолоченому віці», — казав Драйзер, — великий письменник Марк Твен викривав нелюдський і всесильний «економічний індивідуалізм» Америки. Можна сказати, що Марк Твен перший пішов цим шляхом». Таким самим шляхом ішли Лінкольн Стеффене та інші «розгортачі бруду». Та всі вони викривали окремі риси, виявляли найпекучіші виразки на тілі капіталізму. Теодор Драйзер перший з американських письменників у своїй художній творчості керувався думкою про антигуманність всієї системи капіталізму. В книжці «Трагічна Америка» (1931) Драйзер глибоко і всебічно критикує всі сфери американського життя. «Я виклав ті найважливіші факти сучасної американської дійсності, що, на мій погляд, досить яскраво характеризують і в економічному, і в соціальному плані крах капіталізму… Я маю до своїх послуг деякі факти й досвід і все те переконує мене не тільки в тому, що капіталізм тепер переживає свій занепад, але й у тому, що ніякими реформами становища не зміниш». Ця думка є провідною для всієї творчості Драйзера.

Теодор-Герман-Альберт Драйзер народився 27 серпня 1871 року в містечку Террі-Хоті (штат Індіана). Він був дванадцятою дитиною в родині робітника місцевої фабрики. Щоб прогодувати себе, дітн повинні були допомагати дорослим. Майбутньому письменникові доводилося збирати вугілля на залізниці, а іноді й просто красти його з вагонів, продавати газети, полоти чужі городи.

З шістнадцяти років Теодор Драйзер почав самостійне життя. Віл залишив сім’ю, переїхав у Чікаго, де спочатку не цурався найчор-нішої роботи. Дитинство і юнацькі роки минали в злиднях і стали для письменника школою життя, назавжди прихилили його серце до бідних і знедолених. Через багато років вія писав: «Я народився бідняком. Подеколи в грудні й листопаді я ходив босим. Я бачив, як поневірялася моя люба мати і у відчаї заламувала руки. І, мабуть, саме тому я — хай би там що — виступаю за таку соціальну систему, яка може бути і буде краща за нашу». Ця переконаність усе життя керувала творчістю і вчинками Теодора Драйзера.

Всього один рік Драйзеру довелося вчитися в університеті. Саме тоді в ньому пробудилася любов до літератури, він дуже багато читав, особливо велике враження на американського юнака справили твори Л. М. Толстого. В квітні 1892 року йому пощастило влаштуватися репортером у чікагську газету. За три роки роботи в різних газетах Драйзер мав не одну нагоду по-справжньому спізнати життя своєї країни. Все це стало школою для майбутнього письменни-ка-реаліста. З 1895 року Драйзер співробітник різних часописів — редагує, пише нариси, есе, нотатки. І це вигострило його письменницьке перо. Іншим джерелом літературного навчання стала для письменника сама література. В ці роки він дуже багато читає, надолужуючи прогалини своєї освіти.

Перший роман Драйзера «Сестра Керрі» виходить 1900 року. Це проста, нещадно правдива розповідь про життя діївчшш з робітничого середовища в облудному буржуазному світі. Історія Керрі Мібер дуже близька і знайома Теодорові Драйзерові — адже за прообраз героїні правила одна із сестер письменника. Вона жила у Чікаго коштом архітектора, зовсім їй байдужого. Потім познайомилася з управителем ресторану. Вони покохалися. Ресторатор покинув сім’ю, взяв з каси шістнадцять тисяч доларів і подався із свосго любкою до Канади, а потім до Нью-Йорка. Гроші він повернув згодом власникам ресторану, але історія якийсь час не сходила зі шпальт чікагських газет.

Автобіографічні і описи поневірянь Керрі в великому й непривітному Чікаго, і страждання Герствуда, голодного, самотнього в блискучій столиці. Все це добре відоме письменникові, адже за його плечима вже пемалий життєвий досвід.

У першому ж романі Драйзера бачимо теми, мотиви, художні засоби, згодом провідні для всієї подальшої його творчості.

«Сестра Керрі» — це роман-біографія, де в центрі стоїть один образ — його героїні. Всі інші з’являються лише тоді, коли починають відігравати якусь роль у житті Керрі. Як тільки Керрі розлучається з Друе, той ніби щезає зі сторінок роману… Така ж «доля» чекає на місіс Венс, і на інженера Еймса, і на родину Гансонів. Але за допомогою цих другорядних образів автор розширює картину, доля Керрі вимальовується на широкому тлі американського життя. «Де тут справедливість, гуманність, соціальна