Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

Двері спалахнули, коли знялося захисне заклинання. Секретарка широко їх прочинила й увійшла. Майю штовхнули за нею.

Відьомські свічки в руках магів висвітлили просторе кругле приміщення. Однак кімната виявилася майже порожньою. Ні дивних магічних речей, ні парт, ні інших меблів, але от у повітрі щось було. Хоч навколо прохолодно, кожен раз, вдихаючи, Майя відчувала, як по тілу розливається тепло. Вона немов стояла в лазні й дихала густим паром.

Сяйво відьмацьких свічок вихопило з темряви в центрі широку виту колону з напівпрозорого блакитного кристала. Всередині стовбура по спіралі миготіли сотні ниточок. Нижня частина колони стояла на трьох круглих щаблях, покритих рунами, а вгорі на стелі, наче багата інкрустація з узорів, викладені променями доріжки.

Можна подумати, що це все просто для краси, але магічний зір показав, як від колони по стелі нитки розходяться по візерунках, немов вени від серця. І Майя зрозуміла, куди привела їх Лісана. Це дійсно серце академії — її магічне джерело.

 — У вас на все десять хвилин, — повернулася до найближчого мага Лісана.

Майю приперли до стінки й пригрозили зайвий раз не смикатися. Трохи далі посадили батька й Ельдара, залишивши трьох стежити за ними. Сплячих учнів занесли в кімнату і розмістили навколо конструкції в центрі.

Майя знала, що магічних джерел в Чарогір’ї дуже багато. Вона про це не замислювалася, але цілком логічним була наявність в Академії чарівництва свого магічного джерела. Пагорб, на якому стояв Тайлогос, мав сильну енергетику. Напевно це було однією з ключових причин, чому замок звели саме тут. Джерела бувають різної потужності, виду і походження, але є невіддільною частиною Чарогір'я і живлять його землю подібно річкам і озерам. Все це Майя знала, але ось навіщо їх привели до Джерела Академії?

Для планів Лісани знадобилася група перволіток, кам'яне коло і перелякана дівчина в персоні дочки її ворога. В голові виникла ілюстрація з однієї книги: на вівтарі лежить прив'язана і нажахана діва, а безпристрасний жрець в каптурі підносить над її серцем кинджал. У животі Майї згорнувся тугий вузол.

— Ви збираєтеся використати мене в жертовному ритуалі, — почула вона свій голос і здивувалася, наскільки він відсторонено пролунав.

Маг біля неї нічого не сказав, але його швидкий погляд на неї дав відповідь краще слів. Дівчина подивилася на виту колону. Значить, там вона зустріне свій кінець.

Погляд Майї кинувся до батька й Ельдара. Напевно вони теж уже все зрозуміли. Але по їхніх обличчях ледве можна щось прочитати. Її одногрупник кинув швидкий погляд на кишеню одного зі своїх доглядачів. Це був той самий маг, який приніс Кароліну. Хвіст ящірки стирчав з-під складок його плаща. Майї навіть здалося, що в якусь мить хвіст ворухнувся. Але більше не подавав ніяких ознак руху.

Піймавши погляд Ельдара, Майя спробувала побачити хоч якийсь натяк на їхній порятунок. Але вираз хлопця нічого їй не сказав. Він продовжив зосереджено стежити за чоловіками, які заносили в кімнату нових адептів і викладали під колоною в ряд у формі променів.

 — Ти не темний маг, а найманець, — вловила вона тихий голос батька.

Майя помітила, як маг, що стоїть найближче до ректора, глянув на нього.

 — З чого ти взяв?

 — Це видно. Ви всі не фанатики, а тільки найманці. І ви боїтеся її, адже вона серед вас єдиний темний маг.

 — І що з того?

 — Ти ж розумієш, що, нехай ти не темний, тебе знайдуть і зітруть, — сказав ректор, подивившись тому в очі, — адже зараз ти береш участь в ритуалі забороненої магії.

 — Мені добре заплатять, так що я не проти.

 — Скільки б вона не запропонувала, я заплачу більше.

Найманець зміряв батька поглядом, ніби щось прикидаючи. А потім схопив меч і вдарив держаком ректора в губи. Кров пирснула на кам'яну підлогу. Майя сіпнулася до батька, але її доглядач грубо пхнув дівчину назад.

 — Навряд чи ти заплатиш більше, ніж майбутня Княгиня Чарогір’я, — посміхнувся найманець, спостерігаючи, як чарівник спльовує кров.

Коли всіх адептів і професора Білозора занесли, з'явилася Лісана. Для неї між тілами залишили невелику доріжку до джерела. З кишені вона витягла шовкову чорну рукавичку з гострими, немов орлині кігті, золотими напальчниками на вказівному і великому пальці. Майя подумала, чи не та це рукавичка, якою Лісана витягала магічні душі зі своїх жертв.

Жінка показала на Майю і наказала зняти з неї накидку, роззути, розв'язати руки й привести до неї.

 — Бігти нікуди, навіть не пробуй утнути щось, — попередив найманець і підвів Майю до колони.