Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

автоматів. У тунелі оглушливо гриміло. Люди кричали

й розліталися на шматки, бризкаючи на стіни та один на одного

кров’ю і плоттю. Голден розпластався по підлозі, але не відводив

погляду.

Після першого залпу вцілілі з обох груп відкотилися

у протилежні боки, на ходу стріляючи один в одного. Підлогу на

перехресті тунелів усіяно тілами. Голден підрахував, що за

першу секунду битви загинуло щонайменше двадцятеро. Звуки

пострілів лунали тихіше тепер, коли дві групи перестрілювалися

через поперечний тунель.

Одне з тіл на перехресті сіпнулося й підвело голову. Але перш

ніж поранений устиг звестися на ноги, посеред його чола

з’явилася нова діра від кулі. Він обважнів і остаточно гупнувся

додолу.

— Де твій корабель? — поцікавився Міллер.

— Ліфт у кінці тунелю.

Міллер сплюнув на підлогу щось, підозріло схоже на криваве

мок ротиння, і мовив:

— А поперечний тунель тепер — зона бойових дій. Вогонь

з обох боків... Можемо спробувати пробігти.

— Є інші варіанти?

Міллер подивився на термінал.

— Ми на п’ятдесят три хвилини запізнюємося до терміну, що

встановила Наомі... Скільки ще часу хочеш згаяти?

— Ну дивися. Мені математичні розрахунки не вдавалися

ніколи, — мовив Голден, — але припускаю, що з кожного боку

того тунелю засіло приблизно сорок стрільців. Тунель

у ширину — три чи, може, три з половиною метри. Тобто ми

даємо вісімдесятьом стрільцям триметровий відрізок, аби в нас

поцілити. Як би нам неймовірно не щастило, якісь кулі ми все

одно спіймаємо. І здохнемо. Давай подумаємо про план «Б».

Наче на підтвердження його слів, із поперечного тунелю

затріщав іще один залп автоматних черг, вибиваючи шматки

гумової ізоляції на стінах і прошиваючи тіла на підлозі.

— Вони відступають, — відповів Міллер. — Постріли лунали

далі, ніж раніше. Давай їх перечекаємо. Ну, якщо зможемо.

Клаптики матерії в ніздрях Голдена не зупинили кровотечу —

тільки загатили її. Він відчував, як кров невпинно стікає вниз по

горлянці, й від цього немилосердно млоїло у животі. Міллер мав

слушність. Вони вже вичерпали будь-яку спроможність кого-небудь перечекати.

— Чорт забирай, якби ж ми хоч могли подзвонити Наомі й дізнатися, що вона ще там... — пробурчав Голден, наблизивши до

очей термінал із миготливою табличкою «НЕМА ДОСТУПУ ДО

МЕРЕЖІ».

— Тссс! — Міллер притиснув палець до губ. Він показав

у напрямку, звідки вони прийшли, і тепер Голден почув

тупотіння за спиною. — Хтось запізнюється на вечірку.

Голден кивнув. Вони двоє розвернулися на місці, наводячи

пістолети в новому напрямку, і завмерли очікуючи.

Із-за рогу показалися четверо в поліційному спорядженні.

Зброя захована, а у двох — зняті шоломи. Схоже, звістка про

бойові дії до них іще не дійшла. Голден став чекати, поки

Міллер відкриє вогонь — і здивовано повернув обличчя, коли не

почув пострілів. Міллер пильно дивився на нього.

— Не маю із собою теплого одягу, — майже вибачливо сказав

колишній коп. Голдену знадобилося пів секунди, аби зрозуміти, про що йдеться.

Голден дав дозвіл, відкривши вогонь першим. Він прицілився

в одного з бандитів без шолома і прострелив йому обличчя; тоді

продовжив стріляти, поки обойма не спорожніла і замок

патронника не застиг у відкритій позиції. Міллер розпочав за

частку секунди після Голдена й також витратив усі набої.

Наприкінці всі четверо бандитів лежали долілиць у тунелі.

Голден випустив повітря довгим видихом, який переріс

у зітхання, а тоді сів на підлозі.

Міллер підійшов до трупів і поворушив кожен ногою, одночасно перезаряджаючи зброю. Голден не став морочитися

з перезарядкою — достатньо вже стрілянини. Запхнув

розряджений пістолет у кишеню й підвівся, щоби підійти до

копа. Тоді нахилився і став розстібати найменш ушкоджений

бронекомплект. Міллер звів брову, але не взявся допомагати.

— Побіжимо, — оголосив Голден, ковтаючи блювоту з кров’ю, що назбиралася в горлянці. Піднявши бронежилет, знятий із

мертвого поліціянта, пояснив: — Можливо, ці штуки нам