Олена Тодорова - Хочу тебе кохати, Олена Тодорова

Охолодження реакторів відбувається так само несподівано. Виринувши з дурману своєї насолоди, Бойка різко підриває мене на ноги і притискає до грудей так міцно, що я задихаюся.

- Пробач... Пробач, я не стримався... - частить сипло, з таким палким каяттям, що я гублюся. - Більше не повториться. Клянуся, що ніколи...

Нічого не кажу просто тому, що не можу відшукати відповідні слова. У голові все ще шумно. Це в Кіра морок розвіявся, а мене ще колотить. Чи то від потрясіння, чи то від збудження... Не визначаюся. Знаходжу єдиний спосіб показати Бойці, що все зі мною гаразд - ловлю його руку і притягую до себе між ніг. Дивлячись прямо в очі, притискаю, поки своїми пальцями не відчуваю в'язку вологу, що просочується через тканину білизни.

І він, безумовно, все розуміє.

Видихає шумно і з цією дією ніби перебудовується. Зсмикаючи з мене труси, вдруге на пралку садить. Майже відразу ж входить, бо вже готовий.

Мукаю і згинаюся в задоволенні. Відкидаю голову назад, поки волосся важкою хвилею не звисає. Кір тримає, впасти не дозволить, а мені так трішки легше дихати.

Гучні клацаючі звуки ідентифікую, тільки коли по моїй вологій шкірі проноситься гарячий видих Бойки. А потім... Відчуваю його губи й на мить завмираю. Відновлюю дихання, лише коли в організмі виникає гостра потреба. Рот Кіра на той час знаходить і всмоктує мій сосок. Різкості, жадібності й поспіху, до яких я звикла, немає. Усі рухи Бойки приголомшливо чуттєві.

Він мене смакує і качає.

Повільно... Повільно... Повільно... Повільно...

Уперше я не кричу, наближаючись до оргазму. А видаю дробові, тремтячі, мірні й густі зітхання. Здається, що ці звуки навіть не в грудях формуються, а саме там, у осередку моєї жіночності, щоб, довго чекаючи, пройшовши через усе тіло, принести мені самій паралітичну насолоду і тільки після покинути мій рот.

Сходжу з розуму від цієї приголомшливої чуттєвості. Навіть тремтіння зараз якесь інше - дрібне-дрібне і шалено неквапливе. Не трясуся, а пульсую. Блаженство накочує незліченну кількість разів і на кожному зворотному русі Бойкі відступає. З новим тягучим поштовхом на півградуса вище стає. І лише досягнувши неймовірного піку задоволення, я вибухаю.

 

[1] Тут: Шугар Кет (англ.) - Цукрова Кішка.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно