Владислав Едуардович Теліпко - Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар

та їх носії, що мають ступінь секретності цілком таємно», — 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», — 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Матеріальне забезпечення суддів повинно бути достатнім, узгоджуватися з економічними умовами, що змінюються в країні. У п. 6 Європейської хартії про статус суддів зазначено, що «рівень оплати повинен встановлюватися так, щоб захистити суддю від тиску, спрямованого на те, щоб вплинути на зміст його рішень і взагалі на його поведінку в суді, порушуючи таким чином його незалежність і неупередженість». Рекомендація № R(94)12 Комітету міністрів державам-членам про незалежність, ефективність і роль суддів від 13 жовтня 1994 р. акцентує увагу на тому, що рівень винагороди суддів повинен бути пропорційний їх професійному авторитету і рівню відповідальності в суспільстві.

Коментована стаття Закону «Про судоустрій і статус суддів» спрямована на імплементацію положень міжнародних та європейських норм і стандартів щодо незалежності суддів в національне законодавство, закріплює принципи, викладені в документі ООН від 6 вересня 1985 р.»Основні принципи незалежності судових органів», Комітету Міністрів Ради Європи 1994 року «Рекомендації щодо незалежності, ефективності та ролі суддів», Європейській хартії про статус суддів 1998 року щодо умов оплати праці суддів та недопустимості її зменшення.

Враховуючи, що професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ст. 127 Конституції України), їх винагорода за роботу повинна забезпечувати відповідний життєвий рівень.

Винагорода судді складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, науковий ступінь та роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Розміри посадових окладів суддів місцевого суду визначаються як базові і встановлюються у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що визначаються законом (зокрема, законом про Державний бюджет України) щороку. Щоправда, це положення впроваджуватиметься поетапно і досягне встановленої норми (15 мінімальних зарплат) лише 1 січня 2015 року. При цьому посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з відповідним коефіцієнтом.

Коментованим Законом суворо заборонено регулювання суддівської винагороди будь-яким іншим нормативно-правовим актом, окрім цього Закону та Закону «Про Конституційний Суд України». Це виступає однією з важливих гарантій правового статусу суддів.

Розмір заробітної плати суддів повинен забезпечити їх фінансову незалежність і не може бути зменшений без відповідної компенсації. Умови оплати праці мають бути чітко регламентовані відповідними нормативно-правовими актами. Прийняття актів, що змінюють структуру заробітної плати, передбачають її зменшення чи взагалі не забезпечують виплату, суперечить Конституції України і цьому Закону.

Стаття 130. Відпустка

1. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Відповідно до частини першої коментованої статті Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (див. коментар до ст. 129 Закону). Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Листом Міністерства праці України від 12.02.97 № 10/2-493 було надано роз’яснення щодо практичного застосування частини першої статті 5 Закону України «Про відпустки», яким передбачено проводити перерахунок тривалості щорічної основної і додаткової відпусток з робочих в календарні дні за наступного формулою:

де Nкл — тривалість відпусток в календарних днях;

Nр. д — тривалість відпустки в робочих днях:

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалась тривалість відпустки до прийняття Закону України «Про відпустки».

Враховуючи викладене, тривалість щорічної відпустки судді має становити 35 календарних днів.

Стаття 131. Стаж роботи судді

1. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

2. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Стаття 131 коментованого Закону встановлює особливості визначення стажу роботи на посаді судді. Зокрема, до суддівського стажу в обов’язковому порядку зараховується робота судді на посаді:

1) судді судів України всіх ланок, а також судді у судах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу;

2) арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, а також арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу;

3) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Щодо останнього пункту важливого зауважити, що ця норма поширюється лише на осіб, які на момент призначення до складу