Роберт Хайнлайн - Чужинець на чужій землі

точно не помітять, якщо ти тільки не захочеш її показати. Ти не повинен сидіти чи стояти на ній — проте усі інші місця підходять. Ти можеш показувати своє татуювання під час закритих зібрань Радості вічно врятованих.

— Я чула про зустрічі Щастя, — прокоментувала Джилл, — та й гадки не маю, як саме вони відбуваються.

— Що ж, — розсудливо сказала місіс Пайвонскі, — є Щасливі зустрічі та Зустрічі Щастя. Одні — для звичайних членів церкви, тих врятованих, які ще можуть оступитися, і у них надзвичайно багато розваг: величезні вечірки лише з тими молитвами, які промовляються природно та радісно, і шалено голосно, що робить вечірку гарною. Там дозволено навіть трохи справжньої любові, однак це не дуже схвалюють, і тобі краще бути обережнішою, обираючи, з ким і як, щоб не посіяти зерно розбрату між братів. Церква дуже суворо стежить за тим, щоб речі завжди залишалися на своїх місцях.

Проте Зустрічі Щастя для вічно врятованих... Що ж, тобі не потрібно бути обережною, тому що там не буде нікого, хто може згрішити, — у них все це вже в минулому, і все вже виплачено. Якщо ти хочеш випити та знепритомніти — гаразд: це воля Господа, бо в іншому разі тобі б цього не хотілося. Ти хочеш опуститися на коліна і молитися, чи заспівати, чи розірвати свій одяг і танцювати, — це воля Господа. Хоча, — додала вона, — ти можеш взагалі не надягати нічого, тому що там не може бути нікого, хто міг би побачити в цьому щось неправильне.

— Схоже на вечірку, — сказала Джилл.

— О, так і є, — завжди! І весь час тебе наповнює небесне блаженство. І коли ти вранці прокидаєшся на дивані з кимось із вічно врятованих братів, ти знаєш, що він тут опинився завдяки волі Господа, і це робить тебе благословенно Щасливою. І так і є. Всі вони мають поцілунок Фостера, вони — твої, — вона стиха гмикнула. — Це трохи схоже на «розділення води». Ви мене розумієте?

— Я ґрокаю, — погодився Майк.

(— Майку?????)

(— Зачекай, Джилл. Зачекай на повноту.)

— Але не думайте, — відверто сказала Патриція, — що хтось може прийти на Зустріч Щастя у Внутрішній Храм, лише маючи маленьке татуювання: врешті-решт, його надто просто підробити. Відвідувачі, брати чи сестри... Ну, візьмімо мене. Щойно я дізнаюся, куди збирається ярмарок, то пишу в місцеву церкву, надсилаючи їм відбитки пальців, щоб вони могли порівняти їх з архівним файлом вічно врятованих у головному Храмі Архангела Фостера, якщо вони ще мене не знають. Я даю їм свою адресу на дошці оголошень. Потім, коли вперше йду до цієї церкви, — а я завжди ходжу до церкви в неділю й ніколи б не пропустила Зустрічі Щастя, навіть якщо для Тіма це означало б закрити виставу на весь вечір, — то мене завжди впізнають. У більшості церков мене раді бачити; я — додаткова принада, з цими унікальними неперевершеними священними зображеннями, і я часто проводжу більшість вечора, просто дозволяючи людям розглядати себе. І кожна така хвилина блаженна. Інколи жерці хочуть, щоб я принесла Солоденьку булочку, і тоді я зображаю Єву та Змія; для цього — звісно, якщо дозволяє час, — потрібно наносити на тіло грим чи вбиратись в трико тілесного кольору. Інколи місцевий брат грає роль Адама, і нас виганяють з Едемського Саду, а місцевий жрець пояснює справжнє значення цієї події, а не ту перекручену брехню, яку ви чули. І в кінці ми знову отримуємо нашу благословенну чистоту та щастя — і цього точно достатньо щоб зробити вечірку по-справжньому гарною. Щастя!

Вона додала:

— Всі цікавляться моїм поцілунком Фостера... Тому що відколи — а минуло майже двадцять років — він повернувся на Небеса, а Церква розрослася та розцвіла, — вже не надто багато хто з нас має поцілунок Фостера, який поставили не за довіреністю, — і я також завжди підтверджую це у Храмі. І я можу розповісти і вам про нього. Гм...

Місіс Пайвонскі вагалася, але потім розповіла все, з детальними подробицями. Тоді Джилл здивувалася тому, куди зникла її всім відома обмежена здатність червоніти. І вона грюкнула, що Майк і Патті були схожі — Господні невинні душі, нездатні грішити, що б вони не робили. Вона хотіла, заради самої ж Патті, щоб ця абсурдна мішанина й справді була правдою: щоб Фостер і справді був святим пророком, який врятував її для вічного блаженства.

Але Фостер! О Господи, що за пародія на святого! Потім несподівано — завдяки своїй хорошій пам'яті — Джилл знову повернулася до кімнати зі скляною стіною, де зазирнула у мертві очі Фостера. Проте в її уяві він здавався живим... І вона відчула, як спиною побігли мурашки; і їй стало цікаво, що вона зробила б, якби сам Фостер запропонував їй свій святий поцілунок — та святого себе?

Вона закрила свій розум занадто пізно — Майк вже встиг багато чого від неї дізнатися. Вона відчула, як він посміхається з виразом добре відомої їй невинності.

Джилл підвелася.

— Патті, любонько, о котрій тобі потрібно повернутися у табір?

— О Боже! Мені слід повертатися цієї благословенної хвилини!

— Чому? Вистава не почнеться до дев'яти тридцяти.

— Ну... Солоденька булочка сумує за мною... І вона ревнує, якщо я десь затримуюся.

— Може, скажеш їй, що у тебе була нічна Зустріч Щастя?

— Гм... — Старша жінка обняла Джилл. — Ось воно! Так і є!

— Добре... Але мені треба трохи поспати, — Джилл і справді відчула втому. — Тоді о котрій тобі потрібно прокинутися?

— Гм... Якщо я повернуся до восьмої, то зможу попросити Сема спакувати мій намет і матиму досить часу, щоб пересвідчитися, що моїх крихіток завантажили безпечно.

— Сніданок?

— Я б у жодному разі не снідала — поснідаю в потязі. Коли я прокидаюся, то зазвичай лише п'ю каву.

— Саме так і зробимо, але у цій кімнаті. Я побачу, коли ти прокинешся. А тепер, мої любі, залишайтеся вдвох, обговорюйте релігію скільки заманеться; я не дам тобі проспати, якщо ти заснеш. Майк не спатиме.

— Взагалі?

— Ніколи. Він скручується і думає, якщо має про що подумати, але він не спить.

Місіс Пайвонскі серйозно кивнула:

— Ще один знак. Я знаю, — і, Майкле, одного дня ти теж дізнаєшся. Твоє покликання прийде.

— Можливо, — погодилася