Елізабет Костова - Історик

на якому було щось написано німецькою: телефонував Тургут і просив мене передзвонити. Хелен чекала на мене, поки я проходив ритуал: випрошував телефон, давав клеркові презент, щоб він допоміг мені, — за останні дні мені довелося багато разів принижуватися. Потім я якийсь час безнадійно набирав номер, поки вдалечині не почулися гудки. Тургут відповів щось нерозбірливе, а потім швидко перейшов на англійську.

— Поле, любий! Слава Богові, ви зателефонували. У мене є для вас новини, дуже важливі новини!

Серце підскочило до горла.

— Ви знайшли… карту? Могилу? Россі?

— Ні, друже мій, ніяких таких див. Але ми переклали листа, який знайшов Селім, це неймовірний документ! Його написав православний чернець у Стамбулі 1477 року. Ви чуєте мене?

— Так, так! — прокричав я так, що клерк докірливо зиркнув на мене, а Хелен захвилювалася. — Продовжуйте.

— 1477 року він дав притулок кільком ченцям із Карпат, які привезли із собою тіло вбивці турків, дворянина. Тут ще багато важливого для вас. Ви самі подивитесь на лист. Я покажу його вам, коли ви повернетеся завтра. Так?

— Так! — крикнув я. — Вони поховали його в Стамбулі? — Хелен похитала головою, і я прочитав її думки: лінію можуть прослуховувати.

— Я не можу зрозуміти з листа, — гримів Тургут. — Я все ще не знаю, де він був похований, але не схоже, що могила тут. Я думаю, вам слід приготуватися до нової подорожі. Можливо, знову знадобиться підтримка доброї тітоньки. — Незважаючи на перешкоди, я чув у його голосі похмурі нотки.

— Нова подорож? Але куди?

— У Болгарію! — прокричав Тургут удалечині.

Я подивився на Хелен, слухавка сповзала в мене по руці.

— Болгарія?

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

Одна могила була величніша за всі інші, вона була величезною, з ідеальними пропорціями. На ній було одне тільки слово: ДРАКУЛА.

Брем Стокер, «Дракула», 1897

Розділ 49

Кілька років тому серед паперів батька я знайшла записку, про яку не згадувала б тут, якби вона не була єдиним свідченням про його любов до Хелен з тих, що будь-коли потрапляли в мої руки, окрім його листів до мене. Він не вів щоденника, а записи, які він робив для себе, переважно стосувались роботи: міркування над дипломатичними проблемами, над історією, особливо, якщо це було пов’язано з міжнародними конфліктами. Міркування, лекції й статті зараз знаходяться у бібліотеці його фонду, а в мене залишився один запис, який він робив для себе — і для Хелен. Я знала, що мій батько був людиною, відданою фактам, ідеям, але не поезії, через що цей документ ще дорожчий для мене. Це не дитяча книжка, і я хочу викласти факти якнайдокладніше, тому я включила сюди цей особистий лист, незважаючи на свої сумніви. Цілком можливо, що він написав й інші подібні листи, але в його дусі було знищити їх (можливо, він спалив їх у маленькому садку за нашим будинком в Амстердамі). Пригадую, в дитинстві я іноді знаходила якісь папери в маленькій кам’яній грубці. Цей лист, мабуть, уцілів випадково. У листі не проставлено дату, тому я не впевнена, до якого відрізку часу варто віднести його оповідь. Я залишила його таким, тому що в ньому розповідається про перші дні їхньої любові, хоча біль і страждання в цьому листі наштовхують мене на думку, що він писав його, коли вже не міг відіслати адресатові.

О любове моя, я хотів розповісти тобі, що я думаю про тебе. Якщо твої руки зможуть розгорнути ці сторінки, вони будуть повністю належати тобі ще до того, як ти прочитаєш перший рядок. Моя пам’ять також з тобою, тому що вона увесь час повертає мене в перші моменти нашої близькості. Я багато разів запитував себе, чому інші симпатії не можуть замінити мені твоєї присутності, і весь час повертаюся до ілюзії, що ми все ще разом, а потім, не бажаючи того, я розумію, що ти взяла в заручники мою пам’ять. Коли я найменше очікую цього, мене сповнюють спогади про твої слова. Я відчуваю вагу твоєї руки на моїй, обидві наші руки заховані під краєм мого піджака, що лежить складений на сидінні між нами, я пам’ятаю неймовірну легкість твоїх пальців, твій профіль, повернений від мене, твій вигук, коли ми вперше пролітали над болгарськими горами.

З часів нашої молодості, люба моя, відбулася сексуальна революція — ти не бачила цієї гігантської вакханалії, ти не знаєш, як сьогодні, принаймні у західному світі, молоді люди вдаються до близькості без попереднього знайомства. Але я пам’ятаю наші обмеження й бажання з такою самою тугою, як і законний дозвіл, що прийшов набагато пізніше. Цими спогадами я не можу поділитися ні з ким: близькість, прихована одягом, коли неймовірно складним для нас здавалося зняти хоча б піджак у присутності інших. Болісні спогади не дають мені спокою, коли я найменше хочу цього, я згадую як про твою ніжну шию, так і про ніжний комірець твоєї блузки, тієї блузки, лінії якої знав напам’ять ще до того, як мої пальці торкнулися тканини або перламутрових ґудзиків. Я пам’ятаю запах потяга і грубого мила, що залишився у тканині твого чорного жакета, твій трохи шершавий чорний солом’яний капелюшок, усе це я пам’ятаю так само добре, як і ніжність твого волосся, майже такого самого чорного відтінку. Коли ми насмілилися провести півгодини в моєму номері софійського готелю перед тим, як піти на ще один похмурий обід, я відчував, що моє бажання знищить мене. Коли ти повільно й обережно повісила жакет на спинку стільця, а зверху блузу, коли ти повернулася до мене й не відвела від мене погляду, мене немов обпалило вогнем. Коли ти поклала мої руки собі на талію й надала їм вибір — між грубою тканиною твоєї спідниці чи ніжним шовком твоєї шкіри — я ледве не заплакав.

Напевно, тоді я побачив твою єдину ваду, єдине місце, яке ніколи не цілував, — маленький зсілий дракон на твоїй лопатці. Мої руки, мабуть, торкнулися його ще до того, як я побачив це. Я пам’ятаю, як затамував подих, і ти теж, потім я неохоче погладив його одним пальцем. Тоді від нього я почав вивчати твою пряму спину, але тієї першої миті трепет додав сили моєму бажанню. Що б не сталося в нашому готелі в Софії, цей трепет я, мабуть, запам’ятав ще тоді, коли милувався формою твоїх нижніх зубів, їх гарними зубчиками, коли розглядав шкіру біля твоїх очей з першими павутинками віку.

На цьому лист батька обривається, і мені