Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

— До вежі! — повторив слова Льєна птахолов і побіг, показуючи приклад усім, хто вирішив постояти і про щось подумати.

Дамір схопив за руку Ленца, що стояв із заплющеними очима, і потягнув за собою ближче до корисних їжаків. Ваня та Весяна пішли за Лостом, оточені цими їжаками. Шелест, як на зло, завис саме на такій відстані від вершини вежі, що не міг дотягтися до її краю, в Ленца левітувати живих друзів виходило все ж гірше, ніж воду і бруд, він боявся їх випадково поламати. А Льєн перевернувся на живіт і спробував сісти.

— Хі-хі, — життєрадісно сказав Лададатія, без зусиль вставши на ноги. — Ось як, відволікаєте. А пізно!

І витягнув перед собою руку.

Томія знову встромила в землю меч, але без направляючої Лоста удар вийшов слабким, віяловим і магістра лише похитнуло. Щоправда, цього вистачило, щоб плювок персня-дракона полетів кудись у небо і створив там щось таке, що одна з білих хмар спочатку почала закручуватися на кшталт годинникової пружини, а потім темніти, тихо гуркотіти і притягувати до себе інші хмари.

Льєн усе-таки сів, витріщився на Шелеста і почав його штовхати, повільно й обережно, бо в голові брязкотіло, і вежа тихенько погойдувалася.

— Погане дівчисько, — зашипів Лададатія, і наступний плювок полетів до Томії. Розплескався по захисту і розсипався на клаптики, що швидко танули, разом з ним. Дівчина похитнулась і сіла, де стояла. Тряхнула головою і сліпо зашарила на грудях у пошуках наступного амулета-щита.

У магістра відразу полетів, розвертаючись, вогняний батіг від Лоста. Обплів Лададатію, разом із його захистом, підняв вгору і вдарив об землю так, що підкинуло вгору їжаків і збило з ніг усіх, хто стояв. Зате Льєну воно допомогло таки заштовхати Шелеста на башту.

Магістр став на ноги, здивовано глянув на людську постать, що вже стояла на вежі. Загадково хихикнув, а потім буквально підстрибнув у повітря, одразу набагато вище за вежу.

— Дурні, — сказав він, розкинув руки, і хмара, що закрутилася лійкою, розродилася блискавкою, ніби обдаровуючи його силою. Виглядало гарно і, відверто кажучи, страшнувато. І блискавка розчинилася у захисті магістра не гірше, ніж раніше його сила в їжаках. — Які чудові дурні!

— Прокляття, він нас обдурив, — сумно сказав птахолов.

— Що? — здивовано спитала Весяна, яка намагалася підняти на ноги Томію.

— Він нас обдурив, вузол набагато вищий за вежу, — пояснив Лост і з цікавістю подивився на небо.

Шелест, простеживши через лупу за нитками, теж зрозумів, що магістр усіх обдурив. Нахмурився, потім усміхнувся і підняв меч над головою.

— Ідіот, я ж тебе бачу, — сумно, як нерозумній дитині, сказав йому Лададатія, склав разом долоні, заворушив пальцями і…

І за його спиною звідкись з'явився дракон, з людиною на спині. Людина, ні на мить не засумнівавшись, підняла палицю дивної форми, приклала її кінець до плеча і в небесах коротко грюкнуло. Зовсім не схоже на безперервний гуркіт дивної хмари.

Магістр сіпнувся вперед, а потім почав падати на землю разом зі своїм захистом.

— Твою ж маму, рушниця! — незрозуміло чим захопився Ваня і просто сів на землю, якимось дивом розминувшись там із їжаком, який все ще співав пісеньку про коваля, що ганяє напівголого мага.