Маріо Пьюзо - Хрещений батько

Сам дон і Том Хейген, звичайно, не мали ніяких ілюзій щодо Майкла. Проте дон нізащо не відійшов би від справ, коли б не переконався на всі сто відсотків у синовій здатності відновити колишнє становище «родини». Хейген виступав протягом останніх двох років Майкловим учителем і не раз дивувався швидкості, з якою Майкл засвоював усі тонкощі «родинного діла». Він таки був гідний син свого батька.

Майкл дошкулив Клеменці й Тессіо ще й тим, що послабив їхні загони й не відновив загону Сонні. Отже, у «родини» Корлеоне тепер було тільки два бойових підрозділи, та й то чисельно послаблені. Клеменца й Тессіо вважали, що це дорівнює самогубству, надто тепер, коли спілка Барціні–Татталья зазіхала на їхні володіння. Отож вони сподівалися, що хоч на нараді, скликаній доном, пощастить виправити помилку.

Майкл почав із розповіді про свою подорож до Лас-Вегаса і про відмову Моу Гріна продати свою частку.

– Але ми йому зробимо таку пропозицію, що він не зможе відмовитися, – казав далі Майкл. – Ви вже знаєте, що «родина» Корлеоне планує перевести свої операції на Захід. Нам належатимуть чотири готелі з казино на Смузі. Та це станеться не одразу. Нам потрібний час, щоб улаштувати справи тут. – Він звернувся безпосередньо до Клеменци. – Піте, я хочу, щоб ти й Тессіо служили мені протягом року без запитань і без застережень. А на кінець року ви обидва матимете право відділитися від «родини» Корлеоне й стати на чолі своїх власних «родин». Звісно, ми збережемо нашу дружбу, я б образив вас і вашу повагу до батька, коли хоча б на хвилину міг дозволити собі думати інакше. Але до того часу я б хотів, щоб ви цілком виконували мої накази, ні про що не турбуючись. Тепер тривають переговори, під час яких ми вирішимо проблеми, що здаються вам безнадійними. Отже, майте бодай трохи терпцю.

– Якщо Моу Грін хотів переговорити з твоїм батьком, – докинув Тессіо, – чом би не дати йому такої змоги? Дон може переконати кого завгодно, ще не було такої людини, яка б не підкорилася силі його розуму.

Відповів сам дон.

– Я відійшов від справ. Майкла перестали б поважати, якби я втрутився. А крім того, це така людина, з якою мені б не хотілося говорити.

Тессіо пригадав чутки про те, що Моу Грін якось увечері в готелі у Лас-Вегасі дав ляпаса Фредді Корлеоне, і почав розуміти, де собака заритий. «Моу Грін – уже труп, – подумав він. – «Родина» Корлеоне не хоче його переконувати».

Заговорив Карло Ріцці.

– Отже, «родина» Корлеоне збирається цілком припинити свою діяльність у Нью-Йорку?

Майкл підтвердив:

– Ми продаємо бізнес маслинової олії. Усе, що тільки можна, передаємо Тессіо й Клеменці. Але тобі, Карло, нема чого турбуватися про свою роботу. Ти виріс у Неваді, ти знаєш штат, знаєш тамтешніх людей. Я розраховую на те, що ти станеш моєю правою рукою, коли ми туди перебазуємося.

Карло відхилився назад, і його обличчя спалахнуло від вдячності. Настають і його часи, невдовзі й він допнеться до могутності.

Майкл говорив далі:

– Том Хейген уже не консільйорі. Він буде нашим юристом у Вегасі. За два місяці він перебереться туди на постійне проживання разом із усією родиною. Але тільки як юрист. Від цієї хвилини до нього ніхто не буде звертатися ні з якими справами. Він юрист, і квит. Том тут ні до чого. Просто я так вирішив, і все. Окрім того, якщо мені потрібна буде якась порада, то хто б для мене став кращим консільйорі, аніж батько?

Усі засміялися. Проте, незважаючи на жарт, вони все ж таки розуміли: Тома виставлено, він більше не має ніякої влади. Скоса позирали на Хейгена, щоб побачити його реакцію, проте його обличчя залишалося незворушним.

Огрядний Клеменца заговорив хрипко:

– Отже, мине рік, і ми отримаємо самостійність, так я зрозумів?

– Може, навіть раніше, – ввічливо відповів Майкл. – Але, без сумніву, ви можете залишитися в «родині». На ваш вибір. Та основні наші сили буде перенесено на Захід, отож вам, очевидно, краще створити самостійні організації.

– У такому разі, – тихо зауважив Тессіо, – я думаю, що тобі слід би дати нам дозвіл набрати нових людей до наших загонів. Ці виродки з «родини» Барціні залазять на мою територію. Думаю, що було б добре трохи навчити їх гарних манер.

– Ні, – відрубав Майкл. – Не годиться. Не піддавайтеся на провокації. Усе це ми вирішимо під час переговорів. До нашого від’їзду все залагодиться.

Але від Тессіо не так легко було відбутись. Він звернувся до самого дона, ризикуючи викликати Майклове незадоволення.

– Пробач мені, Хрещений, хай роки нашої дружби будуть мені виправданням у цьому разі. Але я вважаю, що ти і твій син цілковито помиляєтеся у своїх розрахунках щодо бізнесу в Неваді. Як ви можете сподіватися на успіх там без сили, яку ви маєте тут, без підтримки звідси? Одне невіддільне від другого. А коли ви виїдете звідси, Барціні й Татталья будуть надто сильні, щоб ми могли з ними конкурувати. У мене й Клеменци почнуться з ними сутички, і рано чи пізно нам доведеться скоритися їм. А Барціні мені не до смаку. Я кажу, що переїзд «родини» Корлеоне мусив би свідчити про її силу, а не про слабкість. Нам треба зміцнити наші загони й повернути втрачені території, принаймні на Стейтен-Айленді.

– Не забувай, що я уклав мир, – відповів дон, – і не можу не дотримуватися свого слова.

Але Тессіо не вгавав:

– Усі знають, що з того часу Барціні не раз провокував тебе. А крім того, коли Майкл – новий ватажок «родини», то що утримає його від дій, які він вважає за доцільні? Твоє слово для нього не таке вже обов’язкове.

Майкл різко урвав його. Голос Майклів тепер звучав як у справжнього ватажка:

– Ми ведемо переговори, що дадуть відповідь на твої запитання й розвіють усі твої сумніви. Якщо тобі не досить мого слова, то спитай у самого дона.

Але Тессіо вже зрозумів, що зайшов надто далеко. Якби він насмілився ще питати дона, то зробив би Майкла своїм ворогом. Тому він лише стенув плечима й сказав:

– Я говорив, уболіваючи за інтереси «родини», а не за свої власні. За себе я можу постояти й сам.

Майкл по-дружньому всміхнувся до нього.

– Тессіо, я не сумніваюся щодо твоєї відданості. І ніколи й не сумнівався. Але довірся мені. Звісно, мені далеко до тебе і Клеменци в таких справах, але ж мене завжди може напутити батько. Я не напартачу, все буде гаразд.

Нарада