Волтер Айзексон - Стів Джобс

в маркетингу, я змушував її поговорити з дизайнерами та інженерами.

Моїм кумиром у цьому був Роберт Оппенгеймер. Я читав про те, який

тип людей він шукав для створення атомної бомби. Мені не вдавалося

так, як вдавалося це йому. Але це було те, чого я прагнув.

Такий процес часто відлякував кандидатів, але Джобс умів розпізнавати таланти. Коли шукали людей, які б створили дизайн графічного інтерфейсу нової операційної системи Apple, Джобс отримав електронного листа від якогось юнака і запросив його на співбесіду. Юнак помітно хвилювався і зустріч пройшла погано. Пізніше того ж дня Джобс зустрів його у коридорі. Юнак був пригнічений і сидів похнюпившись. Хлопець, угледівши Джобса, запитав, чи може він показати лише одііу зі своїх ідей. Стівен зазирнув через його плече і побачив невелике демо на Adobe Director про те, як умістити більше піктограм на нижню панель екрану. Коли юнак рухав курсором по піктограмах на панелі, курсор ставав схожим на збільшувальне скло і збільшував кожну піктограму.

- Я промовив «О Господи» і відразу взяв його на роботу, - пригадував Джобс.

Ця «фішка» стала улюбленою відмітною характеристикою Мас OS X, і дизайнер вигадав також інерційне прокручування для мультисенсорних екранів (чудова можливість, у якій екран ще ковзає, коли ви вже закінчили зчитувати).

Досвід Джобса з NeXT приніс йому більше зрілості, але не додав м’якості. Він усе ще не мав номерів на своєму «Мерседесі» і парку-вався на місцях для неповносправних осіб біля центрального входу в заклади, деколи займаючи навіть два місця. Це викликало багато жартів. Працівники виготовили знак, на якому було написано: «Паркуйся інакше», і хтось домалював знак «Мерседеса» на знак паркування для неповносправних.

Людям дозволялося, і їх навіть заохочували кидати Джобсу виклик, і він часто поважав їх за це. Але треба було бути готовим до його нападів і навіть укусів, допоки він переварює ідею.

- Ви ніколи не виграєте з ним спір одразу, але якось ви його таки виграєте, — говорив творчий молодий рекламіст Джеймс Вінсент, який працював з Лі Клоу. — Ви пропонуєте щось, і він проголошує: «Це дурна ідея», а потім за деякий час повертається і каже: «Ось що ми робитимемо». А вас так і пориває сказати: «Та ж я говорив це ще два тижні тому, але ти сказав, що це дурна ідея». Втім, ви не можете такого сказати. А натомість відповідаєте: «Це чудова ідея, зробімо це».

Працівники також мусили миритися з нераціональними і неправильними судженнями Джобса. Членам родини та колегам він, цілковито переконаний у власній правоті, любив оголошувати якийсь науковий історичний факт, не прив’язаний до реальності.

— Це могло бути щось, про що Джобс абсолютно нічого не знав, але з його божевільним стилем та цілковитою впевненістю він міг переконати навколишніх, що знає, про що говорить, — казав їв, описуючи ту рису, як щось по-дивному миле.

Зі своєю уважністю до деталей Джобс часто звертав увагу на те, що пропустили б інші. Лі Клоу пригадував, як він показував Джобсу частини відеореклами і робив виправлення у місцях, на які вказував Джобс. Врешті Стів вибухнув тирадою, що, мовляв, реклама повністю зруйнована.

— Джобс вимагав, щоби ми вирізали два зайвих кадри — щось настільки швидке, що неможливо було помітити, - казав Клоу. — Але він хотів упевнитися, що картинка йшла саме тоді, коли вступала музика, і був таки правим.

ВідіСЕОдоСЕО

Наставник Джобса в правлінні Apple — Ед Вулард - діставав Джобса два роки, щоби той забрав приставку перед назвою своєї посади. Але Джобс не лише відмовлявся повністю присвячувати себе директорській роботі, а й збивав з пантелику інших тим, що брав собі лише один долар річної зарплатні, не маючи жодної акції компанії.

— Я заробляю п’ятдесят центів за те, що приходжу, - любив жартувати він, - а інші п’ятдесят — за свою роботу.

Після його повернення у липні 1997 року ціна акції Apple підросла від 14 доларів до 102 на вершині розвитку Інтернету у 2000 році. Вулард благав його взяти собі хоч скромний акційний пакет.

— Не хочу, щоби люди, з якими я працюю в Apple, дзп^али, що я повернувся, щоби розбагатіти, — відмовлявся Джобс.

Якби Стів прийняв той скромний пакет, згодом він вартував би 400 мільйонів. Натомість за той період він заробив 2 долари і 50 центів.

Головною ж причиною, чому Джобс не хотів знімати ту приставку, було те, що він не був упевненим у майбутньому Apple. Але з настанням 2000 року стало ясно, що Apple укріпила позиції, і це сталося дякуючи йому. Він пішов на довгу прогулянку з Лорін і обговорював те, що для інших було формальністю, але все ще мало значення для нього. Якщо він забере ту приставку, Apple стане базою для всіх речей, про які він коли-небудь мріяв, включно не лише з комп’ютерною продукцією Apple. І він вирішив це зробити.

Вулард був вражений і запропонував, щоби правління виділило Джобсу великий пакет акцій.

— Дозвольте мені бути з вами відвертим, — відповів Джобс. — Я б хотів краще мати літак. У нас саме народилася третя дитина. Я ж не люблю літати комерційними авіалініями, а хочу завезти свою родину на Гаваї. Коли я відправляюся на схід, то волію летіти з пілотами, яких знаю.

Він належав до тих, хто не терпів комерційних літаків і не любив чекати у терміналах, навіть до того, як у аеропортах посилився контроль. Член правління Ларі Елісон, чиїм літаком інколи користувався Джобс {Apple заплатила Елісону 102 тисячі доларів у 1999 році, щоби Джобс міг покористуватися його літаком), навіть не вагався.

— Враховуючи те, чого він досяг, ми повинні дати йому п’ять літаків! — говорив Елісон. - Це чудовий подарунок на подяку Стіву, який врятував Apple і нічого не взяв взамін.

І Вулард радісно пообіцяв виконати бажання Джобса і подарувати йому літак Gulfstream V Він також запропонував Джобсу 14 мільйонів доларів у акціях. Джобс дав неочікувану відповідь; він забажав 20 мільйонів. Вулард був спантеличеним і дуже засмутився. Правління мало дозвіл від акціонерів лище на 14 мільйонів.

- Ти ж казав, що не хочеш нічого, і ми подарували тобі літак, якого ти хотів, — сказав