Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

42. Знайомство з опонентом

Знайомство з опонентом

— На он найклей! — промовив Кенні.

— Що це таке? — запитав я.

— Вуса, а що ще, хіба ж не видно? — відповів він думаючи про щось своє.

— Навіщо вони мені?

— Матіас та ти ж мудра людина, ну навіщо я тобі маю пояснювати? 

— Ну поясни-поясни! - він мене розсмішив.

— Ну щоб тебе не впізнали! 

— Хто? 

— Та будь хто, охоронці, бійці, офіціанти та будь хто. Ти ж персона впізнавана, яка там бувала, не те що бувала, а працювала там!

— Думаєш там ті самі люди? — посміхнувся.

— Ті самі я ж то знаю! — відповів він.

— Ну гаразд не турбуйся зроблю, як ти радиш! 

— І ще он тримай тоналка!

— Що? Тоналка? — обурився я.

— А що ти думав? Будеш моїм кузеном! 

— Мало тобі дружби хочеш породичатися? - розсміявся я.

— Та годі тобі не до сміху, давай хутчіш нам треба через хвилин тридцять виїхати, мені треба бути там раніше! 

— Я ж не вмію цим користуватися! — додав я тримаючи в руці незнайому дрібничку.

— Ай такий талант, а приклеїти вуса не може! — розвів руками Кенні чим розсмішив мене ще більше.

— Вуса ще пів біди, а колір обличчя? 

— Усе треба робити самому!

— Ну то давай здивуй мене, перетвори мене у свого кузена, врешті решт ти його знаєш, а я навіть не бвчив!

— Давай сюди! — Кенні взявся маскувати мене під свого засмаглого кузена.

Я терпеливо чекав, і намагався мовчати, все ж заради діла. А діло було просте і не хитре, ну хитре хіба що для Кенні, щоб розмалювати мене і зафарбувати під незнайомця з вусами. Я хотів поїхати з ним на сьогоднішні бої, щоб роздивитися на свого супротивника. Так я дізнався від Кенні, що Тувіаса робитиме сьогодні шоу, йому підшукали противника для розминки перед нашим поєдинком, хотілося побачити, що він з себе являє. Краще раз побачити промахи і недоліки противника ніж тисячу разів чути про його сильні сторони. Я так робив завжди перед поєлинками, вирішив і зараз не випускати цього правила перед таким важливим поєдинком.

— Майже готово ще трішки отут над бровами! 

— Я вже ледь терплю! — промовив я крізь зуби.

— Сам винен, ти ж хочеш туди сам, то терпи! — він на мить змінив свою схвильовану гримасу на посмішку.

— Сам-сам давай вже, до того ж я не щнав, що дрведется терпіти такі знущання! 

— Ну ось вуса так і опа, готовий! — він відійшов і глянув ще раз на увесь маскарад, який він зробив з моїм обиччям. — Я б тебе сплутав зі своїм братом, щоправда при поганому освітленні, що впринципі там і буде!

— Та я думаю кожен темношкірий прийняв би мене за свого, якби я вечором проходив повз! - я дивився в зеркало що підніс Кенні. 

— Прекрасно хай не хвалю себе я не люблю цього але я справжній візажист! — він не міг обійтися без самопохвали, в цьому і був весь він.

— Ти мододець, а от вихвалятися любиш це погано! 

— Мораліст не вдячний, давай вже час! — посміхнувся він.

Ми приїхали до того місця де розважалися багатії, усі про нього знали та всі про нього мовчали. Місце де проводилися поєдинкти було на видному місці та правоохоронці ніяк його не бачили. Звісно не бачили коли самі ставки робили на тих людей котрі з різних причин хотіли надерти одне одному зад. Кимось керувала лють, кимось гнів, комось помста, кимось жага перемог а кимсь бажання заробити грошей, хай ти нівіть програєш всеодно щось тай отримаєш. Люди попалали в цю систему підпільних боїв з різних причин. Когось вихрвала вулиця і і ншого життя він не бачив і бачити не хотів. Когось привели сюди борги які він мав виплатити або Бебіту, або кредит чи заборгованість перед банком, що було однією і тією самою шахрайсткою павутиною. Хтось попався бо втратив все що мав і так сильно любив, як то сім'ї, рідних в автокатастрові чи через хворобу. Хтось шукав себе бо давно втратив і намагався довести собі що він може ще щось, хтось хотів допомогти комусь, чи то хворому брату чи то немічній подрузі, або ж чиїйсь дитині. Хтось просто хотів харобиьи легких грошей неоегким шляхом, або ти рознесеш комусь голову або її знесуть вже тобі і тоді вже буде не до грошей. А хтось просто нічого не вмів у цьому нещасному житті і окрім як показати перед сотнями і тисячами людей усю свою красу усього себе найкращого. Щоб там не було тут немає усміхнених людей, усі вони нещасні, помурі, з кілька разів зламаним носом і не одним зламаним життям. Зазвичай на таких ставлять хрест, більшість із них самі поставили його на себе, але у кожного є шанс змінитися. Як казав Біллі Грін: варто пам'ятати Матіасе, що у кожного грішника є майбутнє, а у кожного праведника є минуле. Може приклад того хто вийшов з цього допоможе їм покаже шлях? Та хто я? Я всього лише овечка, яку нещодавно знайшли і яка так само намагаєтся йти за Своїм Пастухом як і інші. 

Я потрапив через кілька перелічених вище причин, але безмежно щасливий, що зміг вийти з цього. Усе що мене повязувало з місцем куди я увійшов це ще один бій, до якого залишилося не так вже і багато.
Бачиш спрацювало! - радів Кенні, що ми пройшли. Неотесані йолопи прийняти тебе за мого кузена Фреда от сліпаки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍