Ая Кучер - Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер

- Навіть не будеш заперечувати?

- А потрібно? - Мирон усміхається, але його пальці біліють, настільки сильно він стискає одвірок. - Ти ж не про це прийшла поговорити.

Не тільки. Але робота хвилює мене не настільки сильно, як те, що сталося. Може, я просто хочу зняти тягар провини з душі. Бо відчуваю себе опосередковано винною у зраді Шварца.

І не хочу, щоб щось подібне повторилося.

Звичайно, більше ніяких посиденьок із ним, рубіж пройдено! Але я навіть не знаю, як працювати з ним, віддавати звіти. Якщо все, про що я можу думати - я дозволила одруженому чоловікові поцілувати себе.

- Це було неправильно, - видаю, розглядаючи підлогу. - Те, що між нами сталося.

- Ти про це не думала, коли відповідала мені, - голос Мирона стає твердішим.

- Саме, подумати мав ти. Тому що я з чоловіком розлучилася, а в тебе Анжеліка і... Не треба тягнути мене в такий бруд!

- Упевнений, ти про мене не найкращої думки. Але я б не принизив тебе так.

- Але...

- Ми з Анжелікою розлучилися.