Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький

ударили разом московськії стріли, Мов роз'ярені оси – кулі забриніли. Та ні жодная куля козацького тіла Зачіпити не сміла, Тільки одним-одная Куля зрадливая, В Москві-матушці свяченая Гадюкою вкруг Черника звилась, У самеє серце, Під п'яте реберце Жалом уп'ялилась. Ой упав же Хведір, ой упав же Черник, Як підтята ялиця, Зомліли руки, зомліли ноги, Світ ув очах тьмиться. Ой та промовить сотник Хведір Черник Та до своіх хлопців-молодців: «Січовики славні, друзі моі давні, Не час вам тепер мої рани завивати, Кров добру, стрілецьку спиняти. Бо вже мої очі гаснуть, як ті зорі на світанні. Сповніть же ви, друзі, ще наказ мій останній: Та вдарте ви разом на московські запори, Як буря на Чорному морі. Трощіть, рубайте, Київ злотобанний з кайдан визволяйте, А тоді мене чесно, по козацьки поховайте!..» Чи то в горах Карпатах веснянії води Кришать скелі, розбивають колоди? Чи то буйнокрилі вітри степовії Снігові розкидають завії? Ні, то Січові Стрільці, орли-сизокрильці Гарматами орють, кулеметами сіють, а шаблюками косять, Не дають пощади і для себе пощади не просять, Ворожії лави Як сухії трави Розкидають-розносять… А в суботу рано, рано-пораненько Звеселили Україну-неньку: Київ злотобанний славним боєм брали, Народную владу світу возвіщали. Сотник Хведір Черника, Січового характерника На горі високій, Над Дніпром широким, Чесно, по козацьки ховали. З крісів, з кулеметів, з гармат довгошиїх яссу воздавали, Лицареві «Слава» гукали. Буде тая слава Стрілецька, кривава По всім світі від краю до краю лунати, Прибитеє серце вгору підіймати, Поки сонця світу, Поки трав та квіту, Поки вод у ріках, А у жилах крови – Амінь.[286] Роман Купчинський Примітки
1

[1] Володимир Старосольський. Теорія нації. Відень, 1922, стор. 80.

(обратно) 2

[2] М.Драгоманів. Австро-руські спомини. Частина ІІІ і ІV. Львів, 1890, стор. 223.

(обратно) 3

[3] Іван Франко. Поза межами можливого. Літ.-Наук. Вістник, 1900. Кн. 10, стор. 11.

(обратно) 4

[4] Лонгин Цегельський. Молода Україна – історичний спомин. Календар «Провидіння» на 1948 р., Филаделфія, стор. 70.

(обратно) 5

[5] Майже всі вище наведені основники та провідні члени «Молодої України» це – або майбутні визначні Українські Січові Стрільці в першій світовій війні (М.Галущинський, В.Старосольський, С.Горук, Т.Мелень), або організатори й провідники довоєнного стрілецького руху (В.Старосольський, С.Горyк, В.Гуркевич, Т.Мелень), або члени Української Боєвої Управи (В.Темницький, В.Старосольський, В.Гуркевич), або передові члени Головної, а пізніше Загальної Української Ради (С.Баран, Л.Цегельський, В.Темницький, В.Старосольський, Т.Мелень), або співробітники Союзу Визволення України (Л.Ганкевич, Л.Цегельський, Т.Мелень).

(обратно) 6

[6] Л.Цегельський. Русь-Україна і Московщина. Львів, 1901, стор. 86,87,90-92.

(обратно) 7

[7] А.Цурковський. «Не пора, не пора». Календар «Провидіння» на 1948 рік, стор. 101,102.

(обратно) 8

[8] «Молода Україна», часопис української молоді. Львів, 1901, чч. 11-12, стор. 419-423.

(обратно) 9

[9] Лонгин Цегельський. Молода Україна. Календар «Провидіння» на 1948 р., стор. 76.

(обратно) 10

[10] М. іншими був тоді тяжко поранений в ногу польською кулею студент Роман Леонтович, пізніше, відомий УСС першої (Дідушкової) сотні.

(обратно) 11

[11] Д-р К.Трильовський. Про січовий рух. Календар «Запорожець» на 1921 р. Відень, 1920, стор. 30-37.

(обратно) 12

[12] Олена Степанів. Напередодні великих подій. Львів, 1930, стор. 8-9.

(обратно) 13

[13]