Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

Мабуть, Нагга з розгону вдарився об них. Учень впав, швидко схопився, відчинив двері і вискочив у коридор. Жах був такий, що тільки протилежна стінка змогла зупинити бідного переляканого новачка. А старші учні просто вибухнуло сміхом. Розвага вдалася.

— Там, там… А-а-а-а-а-а… — Не міг заспокоїтися Нагга. — Там демон.

— Ну, демон. Чого так кричати? — заспокоював його Нік, не звертаючи уваги на істерику новачка і на верещання дівчат. — Гаразд, піду першим, щоб ви всі зрозуміли, що нічого страшного та смертельного там немає. Це викладач, такий, як і всі в Школі. Ну, трохи незвичайний. Але їсти вас він точно не буде.

Він зайшов у зал та зачинив за собою двері. Картина перед ним була дійсно не для людей зі слабкими нервами. Посередині кімнати, впершись руками в боки, стояв величезний червоний демон з великими рогами і палаючими очима.

— А, це ти Ніку? — сказав Атавхаї, коли побачив, хто зайшов. — Привіт. Радий тебе бачити. Ти чому не заходив?

— Привіт, Атавхаї, — посміхаючись, сказав Нік і спробував вітально обійняти демона. — Навіщо ти так налякав бідного Нагга?

— Ну, може у мене бути хоч якась розвага? — розсміявся професор. — Та й старшим учням подобається. Традиція вже.

— Тобі традиція, а учня треба терміново до Целмаліт на лікування. А то ще заїкою стане, — пожартував у відповідь Нік.

— Як у тебе справи? — запитав маг.

— Та ніби тільки початок навчання, а все вже дістало. Заняття, заняття, випробування, знову заняття. Ти знаєш, я звик абсолютно до іншого життя. Старий я вже для такого, — як завжди, поскаржився на життя учень.

— Теж мені старий. Вчися. Для цього тебе Ліна сюди і відправила. А вона нічого просто так не робить, — суворо зауважив маг. — Гаразд, радий був тебе бачити. Скажеш, що пройшов іспит. Мені ще до кінця дня з цими істеричками возитися.

— Добре. Мені теж ще два випробування сьогодні проходити. Так. Трохи не забув, — згадав Нік. — Директор Хеган просив, щоб ти відзначив, що у мене немає здібностей до твоєї магії.

— Як це немає? — спалахнув демон. — У тебе є непогані здібності до Некромантії. Так, в демонології порожньо, але в Некромантії добре. Ну і для чого це?

— Ну, будь ласка. Так потрібно, — попросив Нік. — Мені зараз не треба світити все, що дало Зерно. Я і магію Землі не показав. А займатися я все одно із задоволенням буду до тебе приходити. Правда, у вільний від інших занять час. Я все ще сподіваюся, що він у мене буде.

— Гаразд. Зроблю. Але мені прикро. Вперше у мене могло бути два хороших учні. А ви взяли і все зіпсували.

— Нічого не зіпсували. Будеш з Касталатуса робити гарного темного мага. Ну а я постараюся частіше бувати в тебе на заняттях.

— Добре. Якщо будеш ігнорувати мої заняття, я підніму скандал у директора, — як скривджена дитина, сказав величезний демон. — Та й просто так заходь частіше, щоб я знав, що з тобою все добре.

— Обов’язково буду, — пообіцяв Нік і вийшов із зали.

— Ну ось. Випробування пройшов. Нічого страшного зі мною не сталося, — заспокоїв нових учнів він. — Тому давайте спокійно проходьте та нічого не бійтеся. Це все-таки викладач Школи.

Випробування у Магістра Целмаліт на здатності до магії Лікування пройшло швидко та приємно. Вона повністю довіряла висновку Ліни, тому перевірила Ніка, скоріше, для порядку, аніж для результату. Більше часу вона витратила, щоб знову його оглянути та зайвий раз нагадати про надмірну вагу.

Залишалося останнє випробування. Це випробування магії Вогню. Професор Логі Влам чекав його на кафедрі в спеціальній кімнаті для випробувань та занять. Цей вид магії був, мабуть, найнебезпечнішим і непередбачуваним, тому приміщення було відповідне. Гранітні масивні стіни, які де-не-де вже були оплавлені, — невдалими учнями, бочки з водою та ящики з піском. Замість нормальних меблів — кам’яні лави під стінами. Все, що не могло горіти. Лише сонце, яке лилося з двох великих вікон, трохи прикрашало моторошний вигляд кімнати.

— Добрий день, Ніку, — привітав його професор Логі Влам. — Давай подивимося, чим тебе в моєму виді магії наділило Зерно. Добре, що ти останній. Зазвичай сам Магістр Вута Еста проводить випробування, але директор викликав його до себе якраз на цей час, та й навіяли йому, що в тебе немає здібностей, щоб він не заважав нам. Наскільки я пам’ятаю, Ліна Срібна Дракониця випробовувала тебе на здатності до магії Вогню. Розкажи, який був результат?

— Мені самому важко оцінити, який був результат, — відповів учень. — Я ж зовсім не знаю критеріїв оцінки. Але Ліна була задоволена. Вона говорила, що Вогонь — це моя основна стихія, а Воду, яка у мене теж добре вийшла, мені взяли щоб не особливо демонструвати здатності до магії Вогню. Давайте я покажу, чого мене навчила Ліна. А ви самі визначите.

Нік зосередився і почав казати заклинання, які встиг вивчити ще на Землі за допомогою Ліни. Він створив невелику кульку вогню, потримав її деякий час, а потім почав змінювати її розміри. Ці заклинання далося легко, але коли він спробував змінити форму кулі на куб, вогонь його не послухався і просто згас. Вкотре він зауважив, що без підтримки Ліни заклинання виконувати було складніше.

— Чудовий результат, — зазначив професор. — Я бачив, ти хотів щось зробити в кінці, але у тебе не вийшло.

— Мав намір поміняти думкоформу заклинання. Змінити кулю на куб, — відповів Нік. — Разом з Ліною у мене це не завжди, але виходило, а зараз не тільки не вийшло, але й перервало початкове заклинання.