Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

class="book">— Не хвилюйся. Учні рік навчаються створювати просту думкоформу Вогню, а ти вже можеш не тільки її створювати, а й міняти розмір. Це просто нереально для новачка. Ліна добре тебе підготувала, і ти дійсно маєш сильні здібності до магії Вогню. Давай зараз спробуємо зробити ще декілька більш складних заклинань. Не дивуйся, якщо вони не будуть виходити. Я просто хочу подивитися на твої можливості.

Він почав давати Ніку різні завдання. Абсолютна більшість заклинань у нього не виходило. Незважаючи на попередження викладача, він починав злитися. Дурна впевненість у своїх силах, підтверджена результатами занять на Землі, дуже заважала йому. Він вже сто разів пожалкував, що отримав від Вищого дар захисту думки. А також про те, що поруч немає Ліни, яка, як виявляється, робила його заняття та навчання значно легшими і приємнішими. При виконанні одного із завдань він не розрахував магічні зусилля і Вогонь охопив всю його руку. Переляканий професор миттєво кинувся до відра з водою і погасив вогонь. Нік трохи розгубився від такої реакції викладача, але згадав, що забув розповісти йому про ще одну свою властивість.

— Вибачте, професоре, — перепросив Нік, забираючи цілу і не обгорілу руку від професора Влама. — Я забув сказати вам про це раніше.

— Про що? — запитав автоматично все ще трохи наляканий пригодою викладач.

— Мене не обпікає початковий магічний вогонь, який я створюю, — сказав учень і вимовив заклинання.

Миттєво він весь огорнувся вогнем. Професор, не зовсім зрозумівши сказане Ніком, в паніці кинувся за черговою порцією води. Але помітивши, що той спокійно стоїть і нічого з ним не відбувається, зупинився, з подивом дивлячись на це досить моторошне видовище. Посередині кімнати стояв чоловік, охоплений вогнем та посміхався. Розуміння того, що відбувається, почало доходити до професора Влама і жах в його очах змінився непідробним щастям. Щоб не випробовувати далі нерви професора, учень перервав заклинання і стояв цілий, здоровий, задоволений отриманим ефектом.

— Пробачте, що не попередив, — вирвав із заціпеніння він вчителя.

— Це ж просто вражаюче, — повторював професор, обходячи Ніка, переконуючись, що вогонь не завдав йому ніякої шкоди.

— Ну, не знаю, — скромно сказав Нік. Його, звичайно, тішила така реакція людей на цю його властивість, але вже починали втомлювати їх нескінченні захоплення тими здібностями, які дало йому Зерно. — Так вийшло. Це мені дісталося в додаток до всього. А що з цим робити, я поки не знаю.

Захоплений таким відкриттям, професор Влам ще годину бігав навколо Ніка, даючи йому різні завдання та спостерігаючи, як той купається у початковому вогні. На щастя Ніка, через годину у нього практично закінчилася магічна сила та й фізично він відчував себе наче його вичавили на величезній соковижималці. Тільки повне магічне безсилля учня змусило професора зупинитися. Радість вчителя викликала зовсім інші почуття у Ніка. Він розумів, що тепер його будуть ще більше змушувати займатися. Професор Логі Влам отримав прекрасного піддослідного кролика для своїх викладацьких талантів і це зовсім не тішило учня. Але втома і можливість піти відпочивати затьмарила всі майбутні недоліки цього випробування.

На щастя, всіх новачків шостий день тижня зробили днем відпочинку для них. Їм скасували заняття, випробовування закінчилися. Тепер ті мали можливість відпочити і запастися магічною силою перед майбутньою ініціацією. Після обіду всіх їх зібрали в класі та довго і докладно розповідали, як пройде на наступний день процедура ініціації. Нік навіть не робив вигляд, що слухає. В останньому ряду він без найменшого каяття совісті нахабно дрімав після ситного обіду.

Пропустивши все, що говорили про ініціацію, Нік вирушив до себе в кімнату відпочивати. Виявилося, що там його чекав приємний сюрприз. Майстри Ілтзе та Окертуз виконали свою роботу і поряд з дверима стояли всі частини його задумки. Із задоволенням провозившись півгодини, він отримав чудовий умивальник у себе в кімнаті. Тепер йому не треба буде разом з півсотнею інших учнів вранці приводити себе в порядок. Він потроху привносив зручності з минулого життя в нове. Набравши води, Нік випробував своє творіння. Все працювало відмінно. Задоволений він рушив прогулятися в сад, щоб відволіктися і трохи відпочити.

Ініціація повинна була початися після обіду. Півдня їм ще дали на підготовку, останні інструкції та накопичення магічної сили. Нік, на відміну від інших новачків, абсолютно не хвилювався, бо для нього це був скоріше спектакль, а не реальна ініціація.

Зал очікування перед порталом був забитий магами і учнями. Маги повинні були супроводжувати своїх учнів навіть в процесі ініціації, щоб підживлювати їх магічною силою. Того, що могли поки накопичувати початківці, не вистачало для ініціації. Поруч з ним стояла Квіта. Дуже красива. Він не міг відірвати від неї погляду. Це бентежило магесу, тому вона постійно робила йому зауваження і відверталася.

За стіною залу, з вулиці, чувся шум натовпу. Процедура ініціації була святом для міста і всієї країни. З’їжджалися родичі новачків, щоб підтримати їх. Прибували маги кланів. З міста приїхали представники короля та всі бажаючі, яким подобалася сама церемонія. І дійсно, все було організовано, як пишне видовище. У момент, коли учень закінчував повну ініціацію, в небо виривався стовп світла кольору магії учня, а на великих вітражних вікнах залу з’являвся вид магії. Це текла вода, якщо був маг Води, палав вогонь для своїх магів, з’являлися гори, якщо учень мав здібності до магії Землі. І так для усіх видів магії. Щоб не порушувати видовище, навіть для тих учнів, які не мали магічного Зерна, рада викладачів вибирала той вид магії, де хоч якось міг себе реалізувати учень. Тому великий двір Школи був заповнений майже повністю охочими подивитися на таку виставу.

Всі п’ятнадцять нових учнів Школи проходили сьогодні ініціацію. Нік мав бути останнім. Тривале очікування свого часу стомлювало і дратувало. Тільки те, що поряд була Квіта, хоч якось полегшувало чекання. Щоб не заснути, він час від часу діставав її своїми жартами та підколами. Квіта не могла бурхливо на них реагувати,