Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

і назавжди. Ви бачите, що я не юний хлопчисько, щоб ходити у шкільній формі. І навіть не збираюся цього робити. Тому, якщо вам так хочеться, можете призначити мені відразу 350 днів покарання, скільки днів у році, і вам стане від цього легше, — почав теж заводитися Нік.

— Як ви розмовляєте з викладачем? Є встановлені правила. Їх треба виконувати всім. Нехай навіть таким дорослим новачкам. Он гномам ще більше років, але вони ж не порушують правила, — кричав Магістр Бат. — Ви будете покарані. Я доповім про вашу поведінку директору.

— Добре. Давайте заспокоїмося. Ви можете мене покарати, можете доповісти хоч самому Вищому, мені все рівно, — вже більш спокійно відповів Нік. — Давайте швидко пройдемо випробування і я піду на наступну кафедру.

— Добре. Ви маєте рацію. Покарання покаранням, а випробування треба пройти, — погодився маг, трохи охолонувши.

Результат тестів був передбачуваний. Нік скористався підказкою Багукхана та не вкладав магічну силу в заклинання. Розлючений і від цього неуважний Магістр Бат, на щастя, нічого не помітив. Ніку навіть здалося, що негативний результат випробувань дуже порадував мага.

Останнім випробуванням дня було на здатності до магії Предметів. Нік не здивувався, коли результат виявився негативним, більше його здивувало, що викладачем з цього предмету був гном. Але він вже почав звикати до присутності в його новому житті не лише людей. Тим більше що зустріч з гномами-ковалями в майстерні Окертуза залишила тільки приємні спогади.

Наступний два дні пролетіли, як одна мить. Заняття змінювалися випробуваннями, а ввечері втомлений і вичавлений, ніби лимон, він ледь доповзав до ліжка, щоб заснути. Нік думав, що буде повторення простого заклинання, негативний результат і вільний. Але не все виявилося так просто. Викладачі раз за разом змушували проробляти все нові та нові заклинання, витрачаючи на це фізичні та магічні сили, і все для того, щоб бути на сто відсотків упевненими у відсутності навіть найменших здібностей до того чи іншого виду магії. Решта учнів відчували себе ще гірше. Деяким доводилося по кілька разів на день ходити в кімнату для медитації і набору магічної сили, щоб пройти наступне випробування. Початкова радість та очікування змінилися втомою і апатією. Як і планувалося, у випробуваннях магії Впливу, які Нік пройшов за ці два дні, здібностей не було. Магістр Булур, керівник кафедри магії Повітря, майже дві години знущався над ним на випробуванні. Результати були хороші. Магія Повітря добре виходила у Ніка, але, за попередньою домовленістю з Магістром і директором Школи, всім було оголошено, що у Ніка виявилися слабкі здібності до цього виду магії. Добре, що на день раніше в учениці клану Троянди Петал Ар Собр теж виявили слабкі здібності до магії Повітря і вона стала першою на курсі, у кого були здібності до двох видів магії. Це трохи зменшило ажіотаж навколо Ніка, коли і йому поставили другу здатність.

— Багукхане, ось поясни мені, тупому, — після випробувань Нік втомлений відпочивав біля Хранителя. — Чому, коли я займався з Ліною, мені легко давалися заклинання, як нові, так і робота з вже вивченими? А тут ніби мене підмінили. Дуже важко запам’ятову-вати і виконувати нові заклинання, та й старі вимагають більше зусиль.

— А що тут дивного? — посміхнувся у відповідь Хранитель. — Ти забуваєш, що Ліна не тільки твій друг, але й найкращий чарівник магічного впливу. Маг думки. Зрозуміло, що вона на заняттях з тобою магічно на тебе впливала та допомагала вивчати нові заклинання. Це було легке навіювання. А після того, як Вищий поставив тобі захист на ментальні впливи, це вже зробити неможливо. Та й тут, у Школі, викладачі не застосовують навіювання для поліпшення занять. Тому доведеться тобі самому вчити все.

— Ну ось. Хотів як краще, а вийшло тільки гірше, — сумно зітхнув учень.

— Нічого не гірше. Ти знаєш, який це чудовий подарунок, такий захист. А вчитися важко тобі б і так довелося. Заклинання — це тобі не прості слова, які треба запам’ятати. Це майстерність. Їх треба тисячі разів виконати та відшліфувати, щоб виходило завжди добре і автоматично. Не переживай. Будеш займатися, всьому навчишся і без допомоги навіювання. Навіть краще засяде в твоїй голові.

Останній день випробувань видався метушливим та насиченим. Щоб новачки встигли пройти всі необхідні випробування, скасували кілька ранкових занять. Після обіду у всіх першим було призначено випробування у магістра Атавхаї з темної магії. Новачки у назначений час зібралися біля величезних дверей кафедри темних сил. Нік здивувався, побачивши тут багато учнів старших курсів.

— Дивися, зараз буде невелика розвага, — радісно повідомив йому Матотору, який теж опинився тут.

— А що таке зараз буде? У нас має бути іспит, — здивувався Нік.

— Кожен рік, — почав пояснювати товстун, — на це випробування збираються майже всі учні. Новачки ніколи ще не бачили Магістра Атавхаї, і коли перший заходить, це завжди смішно. Деякі там втрачають свідомість, деякі тікають, у декого починається істерика. Дивись сам, зараз почнеться. Я сподіваюся, що не в тебе першого випробування?

— Не хвилюйся. Не в мене, — посміхнувся учень. Він не розповідав Матотору, що за дверима його чекає не страшний демон, а величезна, занадто турботлива нянька.

— Ну, хто там перший? Нехай заходить, — як грім, зазвучав за дверима голос Атавхаї.

Новачки відскочили від дверей до протилежної стінки, коли почули таке миле запрошення, і почали труситися. Учні старших курсів групами стояли поруч та насилу стримували сміх. Пауза затягувалася. Першим повинен був йти на випробування учень клану Лисиць Нагга. Переборовши страх, він відкрив двері й ступив у зал. Двері зі стуком зачинилися, а в коридорі запанувала тиша. Ті, хто знав, що далі буде, з неприхованим задоволенням чекали продовження.

Далі все відбувалося, як у кіно. Кроки учня, що віддалялися від дверей. Поява магістра Атавхаї. Його привітання. Істеричні крики Нагга. Швидкий біг з кімнати. Удар у двері.