Дмитро Васильович Стус - Василь Стус: життя як творчість

[довівдався] => довідався, що проти його кандидатури були заперечення з боку ЦК КПУ.

С. 233: Щоправда, у віршах «Ярій душе, ярій, а не ридай…» та «Колеса глухо стукотять…», присвячених пам'яті А. Горської та М. Зерова, висока [трагіку] => трагіка утримується постатями з того берега Стікса…

С. 256: Вони вже не [роздмухуюють] => роздмухують ледь тліючі жарини, а [підтримуючи] => підтримують маленькі язички полум'я власними офірами.

С. 281: [Колі] => Коли Логінов почав розпитувати поета про вірш, присвячений В. Морозу, то Василь «назвав слідчого державним злочинцем».

С. 285: Найважнішими для побудови звинувачення були рецензії, які за дорученням дирекції Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка написав старший науковий співробітник, кандидат філологічних наук, член Спілки письменників А. А. Каспрук, чиї висновки були [різнозначні] => рівнозначні офіційній експертизі й були беззаперечними доказами вини Василя Стуса в суді.

С. 307: Рідні, піддаючись позірно переконливим арґументам адвоката, вмовляли його, особливо тато, подати [касаційнійну] => касаційну скаргу й написати листа «як їм треба».

С. 348: Генріх Бьолль висунув творчість Василя Стуса на [здодбуття] => здобуття Нобелівської премії.

Примечания

1

Рябчук Микола. «Небіж Рільке, син Тараса» (Василь Стус) // Герої та знаменитості в українській культурі / Редактор-упорядник Олександр Гриценко. — К.: УЦКД, 1999, С. 231.

2

Про це див.: Хейфец Михаил. Избранное. В трех томах: Т. 3. Украинские силуэты. Военнопленный секретарь / Харьковская правозащитная группа. — Харьков: Фолио, 2000, С. 26—28.

3

Стус Василь. Твори у 4 томах: 6 книгах. Два додаткові томи: 5 і 6 (2 книги) / Голова редакційної колегії М. Коцюбинська; Укладання, підготовка текстів, коментарі — Г. Бурлака, С. Гальченко, М. Гнатюк, М. Гончарук, О. Дворко, М. Коцюбинська, Д. Стус. — Львів: ВС «Просвіта», 1994—1999. — Том 6: кн.1, С. 149, 239, 330, 469.

4

Благой Д. Д. Проблемы построения научной биографии Пушкина // Лит. наследство. — М., 1934, Т. 16—18, С. 270. Див. також: Лосиевский И. Я. Научная биография писателя: проблемы интерпретации и типологии. — Харьков: Крок, 1998, С. 22.

5

Рябчук М. «Небіж Рільке, син Тараса» (Василь Стус). — С. 232.

6

Стус Василь. Двоє слів читачеві // Твори. — Том 1: кн. 1, С. 42.

7

Саме живий організм дерева найчастіше асоціюється у поета з нацією, народом, традицією. Див., зокрема, його програмові речі: «Гойдається вечора зламана віть…», «Довкола стовбура кружляємо…» та ін.

8

Якимось чином це підтверджує факт становлення саме традиційного, а не модерного дискурсу довкола Стусової творчости. Див., зокрема, «Стусівські читання» // Слово і Час. — 1998, Число 7, С. 17—28 (доповіді Михайлини Коцюбинської, Євгена Сверстюка, Елеонори Соловей, Михайла Наєнка); Число 8, С. 62—70 (доповіді Миколи Бондаря, Галини Бурлаки, Миколи Кодака, Вікторії Плаксіної, Дмитра Стуса); а також статті: Коцюбинська М. Поет // Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 7—38; її ж. Феномен Стуса // Сучасність. — 1991, Число 9, С. 26—35; Жулинський М. Василь Стус. 1938—1985 // Літературна Україна. — 19 квітня 1990; Шевельов Юрій. Трунок і трутизна. Про «Палімпсести» Василя Стуса // Василь Стус у житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників / Упорядкували і зредаґували Осип Зінкевич і Микола Француженко. — Балтимор — Торонто: Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1987, С. 368—401 та ін. Усі ці автори в той чи інший спосіб осмислюють постать В. Стуса передусім у традиційному українському контексті, лише вряди-годи неакцептовано окреслюючи напрям можливих інтертекстуальних та компаративістських досліджень. Протистоїть їм невелика група дослідників, так би мовити, модерного налаштування, чиї тексти переважно зібрані в книзі: Стус як текст / Ред. та авт. передм. М. Павлишин. — Мельбурн: Відділ славістики ун-ту ім. Монаша, 1992, XII + 93 с. (статті Гундорової Т. Феномен Стусового «жертвослова» (С. 1—29) і Павлишина М. Квадратура круга: пролегомени до оцінки Василя Стуса (С. 31—52); значною мірою в нетрадиційному дискурсі осмислюється постать та творчість В. Стуса в статтях: Івашко В. Міф про Василя Стуса як дзеркало шістдесятників // Світовид. — 1994, Число 3, С. 104—120; Москалець К. Страсті по Вітчизні. Лист до мандрівника на Схід // Людина на крижині. — К.: Критика, 1999, С. 209—254.

9

Див: Наєнко Михайло. Виступ на перших Стусівських читаннях // Слово і Час. — 1998, Число 6, С. 26—28; Стус Д. «Палімпсести» Василя Стуса: творча історія та проблема тексту // Василь Стус. Твори. Том 3: кн. 1. — С. 13.

10

Наєнко Михайло. Виступ на перших Стусівських читаннях. — С. 28.

11

Стус В. Голос з України // Твори. Том 4. — С. 482.

12

Стус В. Лист до друзів від 30.07.1978 // Твори. Том 4. — С. 468.

13

Коцюбинська М. Стусове «самособоюнаповнення»: (Із роздумів над поезією Василя Стуса) // Сучасність. — 1995, Число 6, С. 137—144.

14

Лотман Ю. М. Литературная биография в историко-культурном контексте. // Ученые записки Тартуского университета: Труды по русской и славянской филологии. Вып. 683. — 1986, С. 106.

15

Дзюба Іван. Різьбяр власного духу // Василь Стус. Під тягарем хреста. Поезії. — Л.: Каменяр, 1991, С. 19—20.

16

Про багатотисячний похорон Лесі Українки детальніше див. М. О. Мороз. Літопис життя та творчості Лесі Українки. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 514—515.

17

У всіх документах вказана ніч з 4-го на 5-те вересня, або просто 4-го. Однак, зібравши велику кількість свідчень та спогадів, думаю, можу переконливо стверджувати, що смерть Василя Стуса настала саме в ніч з 3-го на 4-те вересня, а наступної ночі лише «по-злодійськи», як пише у своїх спогадах Василь Овсієнко, з карцеру було винесено тіло Василя Стуса.

18

Попелюх Валентина (1938 р.н.) — дружина Василя Стуса.

19

Парадоксальним чином у цьому-таки Чусовому, що несе води вздовж трагічних для доль тисяч і тисяч українців земель, які час від часу лякають око білизною кісток, директор гірськолижної олімпійської бази «Огонек» Лєонард Постніков відкрив музей історії ріки Чусової. Його першим експонатом стала врятована Постніковим каплиця Єрмака та великий пам'ятний камінь — перший ув СРСР пам'ятник жертвам репресій. Було це 1981 року, коли Василь Стус ще був живим і лише прибув до ВС-389/36, що знаходиться за 40 км від музею Постнікова.

20

Про це неодноразово писав у листах до мене та Василя Овсієнка Март Ніклус, який уже встиг побувати там із естонськими телевізійниками, які знімали про нього фільм.

21

Не відповідає дійсності твердження В. Шовкошитного з вищезгаданої статті про те, що документи на О. Тихого були підготовані. Їх почали збирати останніми тижнями перед від'їздом, проте далеко не всі дозволи від владних інституцій були отримані. Отож, якби перепоховання відбулося саме в ці дні, прах Олекси Тихого перевести, швидше за все, не вдалося б.

22

Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших