Філіп Рот - Американська пастораль

— БОГА ЧИ ІСУСА?

— Гадаю, вона говорила про Бога. Може, про Ісуса. Мені це однаково не подобалося. Я хотіла любити її над усе. Інших випадків розмови про Ісуса як про людину й особистість я не пригадую. Все, пов’язане з ним, бачиться мені в людській оболонці, тільки коли я проходжу Хресною дорогою в Страсну п’ятницю, йдучи за Ісусом на Голгофу. В цю мить він мовби втілюється. Ну й, звісно, в яслах.

— ІСУС У ЯСЛАХ. ЩО ВИ ДУМАЄТЕ ПРО ІСУСА В ЯСЛАХ?

— Що я про це думаю? Я люблю малого Ісуса, котрий лежить у яслах.

— ЧОМУ?

— Ну, тому що в усій отій сцені є щось миле і заспокійливе. І важливе. Мить замирення. Усе навколо вистелене сіном; маленькі чотириногі туляться одне до одного. Тепла сцена, що зігріває душу. Не віриться, що десь може бути холодно, вітряно. Свічки горять. Усі дивляться на немовля з обожненням.

— І ВСЕ? ТАК ПРОСТО ДИВЛЯТЬСЯ З ОБОЖНЕННЯМ?

— Так. Не бачу в цьому нічого поганого.

— НУ, ТАК. А ЩО ВИ МЕНІ СКАЖЕТЕ ПРО ЄВРЕЇВ? ДАВАЙТЕ-НО ПРО ГОЛОВНЕ. ЩО КАЖУТЬ ВАШІ БАТЬКИ ПРО ЄВРЕЇВ?

Пауза.

— Знаєте, в нашому домі рідко говорять про євреїв.

— ЩО КАЖУТЬ ВАШІ БАТЬКИ ПРО ЄВРЕЇВ? Я ХОТІВ БИ ПОЧУТИ ПРЯМУ ВІДПОВІДЬ.

— Гадаю, є річ, набагато важливіша, ніж та, до якої, наскільки я розумію, ви підводите, і полягає вона в тому, що моя мати усвідомлює, що має певне упередження щодо євреїв, бо вони — євреї, але не розуміє, що хтось відчуває ворожість до неї, бо вона — католичка. А якщо говорити про те, що мені не подобається, то я можу згадати ось що. Коли ми мешкали на Гіллсайд-роуд, одна з моїх подруг була єврейка і мені не подобалося, що я потраплю на небо, а вона — ні.

— А ЧОМУ ЇЙ НЕ ПОТРАПИТИ НА НЕБО?

— Нехристиянину на небо зась. Я дуже сумувала, що Шарлотта Ваксман не потрапить разом зі мною на небо.

— МЕРІ ДОН, ЩО ВАША МАТИ МАЄ ПРОТИ ЄВРЕЇВ?

— Даруйте, ви не могли б називати мене просто Дон?

— ДОН, ЩО ВАША МАТИ МАЄ ПРОТИ ЄВРЕЇВ?

— Мабуть, не те, що євреї — євреї, а те, що вони не католики. В очах моїх батьків і ви, і протестанти — всі на один штиб.

— ЩО ВАША МАТИ МАЄ ПРОТИ ЄВРЕЇВ? ВІДПОВІДАЙТЕ.

— Ну, тільки те, що кажуть зазвичай.

— МЕНІ ЗАЗВИЧАЙ НІЧОГО НЕ КАЖУТЬ. ТОЖ ВІДПОВІДАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА, САМІ.

— Ну, в першу чергу, що вони дуже напористі. (Пауза.) І завжди думають про вигоду. (Пауза.) Згадують ще про «єврейські вогні».

— ХАНУКАЛЬНІ ВОГНІ?

— Ні, єврейські вогні.

— ЩО ЦЕ ТАКЕ?

— Ви не знаєте, що таке «єврейські вогні»?

— ПОКИ ЩО НІ.

— Підпали, щоб отримати страховку. Це називається єврейськими вогнями. Ніколи не чули?

— НІ. ЦЕ ДЛЯ МЕНЕ НОВИНА.

— Я вас шокувала. Я не хотіла.

— ТАК, Я ШОКОВАНИЙ. ТА КРАЩЕ ОБГОВОРЮВАТИ ВСЕ ВІДКРИТО, ДОН. ДЛЯ ЦЬОГО МИ Й ЗУСТРІЛИСЯ.

— Так кажуть не про всіх євреїв. Про нью-йоркських.

— А ЩО КАЖУТЬ ПРО ЄВРЕЇВ НЬЮ-ДЖЕРСІ?

Пауза.

— Гадаю, їх вважають відгалуженням нью-йоркських.

— ЗРОЗУМІЛО. ТОБТО ЄВРЕЇВ ШТАТУ ЮТА ЄВРЕЙСЬКІ ВОГНІ НЕ СТОСУЮТЬСЯ. І ЄВРЕЇВ МОНТАНИ ТАКОЖ. ТАК? ЄВРЕЇВ ШТАТУ МОНТАНА ЦЕ НЕ СТОСУЄТЬСЯ.

— Я не знаю.

— А ЯК СТАВИТЬСЯ ДО ЄВРЕЇВ ВАШ БАТЬКО? ОБГОВОРИМО ЦЕ ВІДКРИТО Й ЗВІЛЬНИМО ВСІХ НАС ВІД ГОРЯ, ЯКЕ МОЖЕ ПРИНЕСТИ МАЙБУТНЄ.

— Містере Левов, хоча інколи все це й кажуть, проте найчастіше не кажуть нічого. Моя родина взагалі не з говірких. Двічі-тричі на рік ми ходимо разом у ресторан: батько, мати, мій менший брат Денні та я. І мені завжди дивно, що навколо сидять люди, які прийшли родинами, і розмовляють одне з одним. Ми просто сидимо та їмо.

— МИ ВІДДАЛИЛИСЯ ВІД ТЕМИ.

— Даруйте. Я зовсім не збираюся їх захищати, бо мені самій це не подобається. Просто показую, що з їхнього боку це жодним чином не глибоке почуття. За ним не тягнеться якась серйозна озлобленість чи ненависть. Часом він каже «єврей» з відтінком осуду. Це не показник його переконань, але час від часу такі почуття мають місце. Так, це правда.

— І ЯК ВОНИ ПОСТАВЛЯТЬСЯ ДО ТОГО, ЩО ВАШ ЧОЛОВІК — ЄВРЕЙ?

— Приблизно так само, як ви ставитеся до того, що ваш син хоче взяти католичку. Одна моя кузина вийшла заміж за єврея. Кожен трохи висловився з цього приводу, але скандалу не було. Щоправда, вона була старша за мене, і всі раділи, що вона хоч так прилаштувалася.

— БУЛА ТАКИМ ПЕРЕСТАРКОМ, ЩО І ЄВРЕЙ ПОГОДИВСЯ. СКІЛЬКИ Ж ЇЙ БУЛО РОКІВ, СТО?

— Тридцять. І ніхто не ридав. Та взагалі це все не має значення, якщо лише хтось не хоче свідомо образити іншого.

— А ЯКЩО ХОЧЕ?

— Що ж, тоді може з’явитись бажання якось вжалити. Та я не думаю, що шлюб з євреєм слід сприймати як проблему.

— ПОКИ НЕ ПОСТАНЕ ПИТАННЯ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ.

— Ваша правда.

— І ЯК ЖЕ ВИ З БАТЬКАМИ ХОЧЕТЕ ВИРІШИТИ ЦЕ ПИТАННЯ?

— Це питання я вирішу сама.

— І ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?

— Я хочу, щоб моя дитина була хрещена.

— ВИ ХОЧЕТЕ ЦЬОГО.

— Варіанти можливі в багатьох випадках, але не тоді, коли йдеться про хрещення, містере Левов.

— ЩО ТАКЕ ХРЕЩЕННЯ? ЧОМУ ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО?

— Це звичайний обряд змивання первородного гріха. А якщо дитині судилося померти, він відкриває їй дорогу на небо. Якщо ж дитина померла нехрещеною, душа її приречена на вічне поневіряння в пітьмі.

— ЩО Ж, МИ, ЗВІСНО, НЕ ХОТІЛИ Б ЦЬОГО. ДОЗВОЛЬТЕ СПИТАТИ ПРО ІНШЕ. ЯКЩО, СКАЖІМО, Я ПОГОДЖУСЯ, ЧОГО ЩЕ ВИ ЗАХОЧЕТЕ?

— Гадаю, що коли вони підростуть, мені захочеться, щоб діти прийняли перше причастя. Святі дари…

— ОТЖЕ, ГОЛОВНЕ, НА ЧОМУ ВИ НАПОЛЯГАЄТЕ, — ХРЕЩЕННЯ, ЯКЕ, НА ВАШУ ДУМКУ, ЗАБЕЗПЕЧИТЬ ПОМЕРЛІЙ ДИТИНІ ШЛЯХ ДО РАЮ, І ПЕРШЕ ПРИЧАСТЯ. ПОЯСНИТЕ МЕНІ, ЩО ЦЕ?

— Це той перший раз, коли ми долучаємося до євхаристії.

— А ЦЕ ЩО ОЗНАЧАЄ?

— Сказано: «Хто їсть Тіло Моє і Кров Мою п’є…»

— ЦЕ ЯКОСЬ ПОВ’ЯЗАНО З ІСУСОМ?

— Так. Чи ви цього не знаєте? Це мить, коли всі клякають. «Хто їсть Тіло