Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Протягом усієї подорожі (що ось-ось завершиться), порожнеча всередині Олега часто нагадувала йому про себе й іноді навіть здавалася гнітючою.

Мара підлітала все ближче, а в Олега, як і раніше, не було нікого, з ким він міг нехай і подумки, але попрощатися.

Вигляд справжнього Демона лякав Олега, і єдине запитання, яке до нього повернулося, звучало так: «Чий задум привів мене в це місце?».

Чудовиська в образах безоких дітей зупинили свій штурм на підземну парковку.

«Може я в комі? - думав про себе Олег. - Ніяк інакше - мені підсунули прострочені медикаменти!»

В очікуванні приходу Матері, чудовиська пожирали тіла мерців поруч.

Олег дивився на це і навіть почав підозрювати, що настоятель Риба мав рацію, а Олег уже мертвий, і те, що він бачить - його передсмертні марення.

Півночі ніколи не існувало. У реальному світі минуло всього кілька миттєвостей! Картинка скоро зникне, а розум Олега згасне!

Поки Мара вальяжно підлетіла, останні люди стали свідками бійки всередині її численного посліду.

Чудовиська знайшли в завалах труп людського дитинчати і ніяк не могли поділити його нещасну ніжку.

Жорстокість породжень Мари поширювалася і на собі подібних, адже в суперечці за дитячу плоть вони калічили і навіть навмисне вбивали одне одного.   

Олег схопив свою булаву двома руками і, наслідуючи настоятеля Рибу, здалеку махнув зброєю в бік, де породжень Демона зібралося найбільше.

З булави не було ніякого дзвону, не вилізло назовні бронзове тремтіння, що нагадувало конфлікт тональностей усередині глибокої музичної чаші. Та й зброя в руках Олега залишилася у вже звичних йому розмірах.

Олег зробив усе те саме ще раз, але Хільді просто не мала тих властивостей, що були закладені у втрачений Ключ Короля.

Синє каміння, що гніздилося на поверхні булави, і справді могло нести за собою виключно декоративний характер.

Тінь Демона Мари увійшла в просторий внутрішній двір.

Стопи Демона так само ширяли над землею, а по ногах її стікала свіжа кров, сигналізуючи появу в цьому місті чергових нащадків Мари.

Увесь світ моргнув.

Породження Демона, що перебували на землі, спершу зашипіли наче змії, а потім обережно позадкували, подекуди послизаючись на замерзлій воді.

Олегу здалося, що сила всередині Хільді нарешті прокинулася з наближенням Демона. Ні, чудовиська навіть не дивилися в його бік.

З вікна, з якого не так давно з'явився Гуан, вистрибнув ще один чоловік.

Товстий, закутаний у сіру робу лисий мужичок, у блаженній самоті гуляв між людьми і Демоном.

Здалеку дивак зовні був схожий на Гуана, і Олег навіть повернувся ліворуч, щоб переконатися - його товариш усе ще стоїть із ним поруч.

На обличчі у товстуна в сірому читався гарний настрій, а на плечі висів набитий досхочу старий мішок.