Ксенія Євчук - Породжені хтивістю, Ксенія Євчук

Данір.
 

Вона мружить очі, тримаючи в руках льодяник.
-Ми маємо поговорити про все.
-О, справді? -вона кривиться і переводить погляд на те, що в неї в руці.
Я зітхаю і сідаю в крісло, щоб бути навпроти неї.
-Воу, де подівся той зарозумілий покидьок?
Я відводжу погляд.
-Я хотів би, щоб ми забули про це. 
Вона мовчить. Я продовжую.
-Ти студентка, а я твій викладач. І ти неповнолітня. Я діяв як тупий підліток, який слухає все, що йому скаже його член. Це має закінчитись.
-Мені скоро вісімнадцять. -вона ставить лікоть на коліно, і долонею притримує щоку.
-Це не міняє того, що тобі ще цей і наступний рік тут вчитись. До того ж, в нас велика різниця в віці.
-Вісім років - не велика різниця. Твій член ще не відпав.
-Він відпаде, якщо ти продовжуватимеш чіплятись до мене в коледжі.
-Ой, пане-правильний-викладач, ви згадали про обов'язки?
-Я діяв тупо тільки коли був в масці.
-Ти й зараз можеш бути в масці. -вона прикусує нижню губу.
І я б хотів, я б дуже хотів бути в масці і торкатись її розпеченого тіла.
Я набуваю серйозного вигляду.
-Я зараз збираюсь закінчити це все.
-Ти більше не залізеш до мене через балкон? -вона регоче.
-Так.
Її сміх припиняється і вона дивиться в стелю.
-Мені шкода, що я діяв на емоціях. Реніль, ти маєш зрозуміти.
-Вау, ти до мене не на ви? -вона прикладає руку до рота, корчачи шокову гримасу.
-Дуже смішно.
-Якщо ти так хочеш, то ми закінчимо це все. Можна дещо в тебе запитати?
-Питай.
-Що означає це прізвисько, яке ти мені дав?
Я скриплю зубами, перш ніж відповісти.
-Це означає "моє кошеня".
Вона посміхається на всі зуби і я червонію.
-Є ще якісь питання?
-Так. Ми тепер будемо уникати одне одного?
-Будемо поводитись так, як справжні викладач і студентка.
-Знаєш, мене ця твоя маска дратувала, але я полюбила її.
-Можеш зберегти її собі. -я піднімаю маску з землі і подаю її їй.
Вона вагається, але бере.
-Сховаю в сейф як згадку про покидька. -вона посміхається про себе і піднімає очі на мене.
Перше моє бажання-перевернути її на дивані і взяти кожну її частинку. Цілувати її червоні губи. Дивитись в ці темні неймовірні очі. Крутити на пальці пасмо її темного волосся. І чути її стогони та крики. Я стираю з голови ці думки. Гей, член, це кінець.
Я дивлюсь на свою випуклість в штанах від уявлених сцен і плескаю в долоні.
-Чудово, більше немає запитань?
-Це вже кінець? Більше нічого такого не буде? 
-Це кінець. -мабуть, кажу в подумки я.
Тепер вона розлючена. Вона піднімається з дивану і підходить до мене майже впритик.
Вона дає мені в руки льодяник і каже:
-Запхай його собі в дупу, покидьок!
Після цього вона розвертається і виходить.
Я дивлюсь на її дупу, поки вона качає стегнами, а потім на льодяник.
О ні, він ще дочекається на неї.
Я засовую його собі в кишеню і відкидаю голову назад.
Не вірю, що відпустив це дівча.
Мій член більше немає наді мною влади, подумав я, а потім розстібнув ширінку і почав дрочити.

Реніль.
 

Я гримнула дверима. Холодний вітер подув мені в обличчя і я прикрила очі. Я вдихнула на всі груди.
Я чудово розумію, що він викладач. Що в нас мінімальні шанси. Що він трішки старший за мене, аніж це потрібно. Але всередині. В якійсь частині мене є надія. Сподівання на те, що він ще раз прийде до мене в цій клятій масці.
Я повільно повертаюсь до того місця, де б мала бути його машина, і посміхаюсь, витягуючи ключ з рукава.
Не питайте, як я умудрилась відібрати в нього ключ від цієї офігезної машини, але так, я це зробила. І він навіть не помітив. Гарна робота, Рені.
Я клацаю по кнопці і відкриваю двері чорного коня. Королівського чорного коня. 
Я заводжу машину і посміхаюсь на всі свої зуби. Адреналін розповсюджується моїм тілом. Його клята машина зараз моя. Від сміху я натискаю на кермо і округлюю очі.
Голосний звук. Він міг би почути.
Та ні, все в нормі.
Я втискаю ключ і натискаю на газ.
Раніше я вже їздила.
Юстер давав мені покататись на своїй богині. Це була чиста радість.
Звичайно, забудемо те, що я оббила його машину за лічені секунди, але все ж.

 

***

 

На диво я доїхала без пригод.
Машину зупинила в трьох милях від дому.
Захоче-знайде.
Я кидаю ключі біля заднього колеса і вмикаю телефон.
Я: -Машина біля мого будинку. Ключі від машини знаходяться одразу біля заднього колеса. Повертаю тобі цю ляльку без ушкоджень.
Покидьок: -?
 

Я не відповідаю і посміхаючись заходжу додому.
Приймаю гарячий душ, повторюю теми на завтрашній день, розмовляю із Кейт, і нарешті лягаю в ліжко.
Розпластавшись на холодному матраці, я стараюсь ввібрати в себе все нове за день.
Данір вб'є мене за машину. Я посміхаюсь.
Данір і є покидьок. Він трогав мене між ногами і облизував мою шкіру на горлі. Я ковтаю і посмішка зникає.
Він писав мені такі тваринні повідомлення. Це була його кофта. Його кофта на мені. Його прізвисько для мене.
Боже мій.
Я потираю обличчя і кручусь на ліжку.
А ще той факт, що він один із Руйнівної четвірки. Бляха муха.
Я стогну від того, що так швидко прив'язалась до когось такого, як він.
По звичці я перевіряю свій телефон. Думаю, що це галюцинація, але ні.
Він написав мені.
Покидьок: -Твоя радість, що машина без царапин. І перейменуй мене.
Я, як завжди присилаю йому емоджі із середнім пальцем.
Я: -До слова "Покидьок" я маю добавити "Данір"?
Покидьок: -Кошеня, не тримай на мене зла.
Я закочую очі і виходжу з переписки.
Буде дивно не бачити від нього повідомлень. І дуже незвично.
Я ніяк не можу заснути.
Аж нарешті згадую про маску.
Моя рука тягнеться до столу і я притягую до себе його маску.
Проводжу пальцями по ній і прикладаю до носа.
Вона повністю пахне ним. Запах чоловіка змішаний із запахом дерев.
Він часто в лісі? В тому місці, де сьогодні була я? Печерний мудак.
З маскою притиснутою до грудей, я засинаю.