Данило Борисович Яневський - Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський

них не намагався мене в чомусь переконати, жоден з них не пропагував Орден — вони хотіли дізнатися мою думку про Братство! І тоді я зрозумів: якщо саме це і є масонство, я хочу бути його частиною! Саме тоді стався той момент, коли я абсолютно, без жодного сумніву зрозумів, як я хотів вступити до Братства…

Прийшов день і так званої «сліпої» співбесіди. Думки мої знову переплуталися. Ця співбесіда мала цілком інший характер, ніж усі попередні. Я був наляканий. Більш за все страшився, що мені відмовлять в прийомі із-за того, що я ніколи не був віруючою людиною, хоча і виростав в суцільно католицькій країні. Натомість завжди вірив в існування якоїсь вищої сили, яка впливає на все, що спостерігаємо навколо…

Ця співбесіда не спростувала, але і не підтвердила моїх побоювань, але лише відтермінувало їх…

Нарешті отримав, як профан, останній дзвінок… Відчував всередині якийсь дивний вихор, був радий, але переживав можливу перспективу непорозуміння, невдачі…

Вже початок церемонії ініціації дав мені контрастні, протилежні сигнали: біль від меча — але рука невидимого брата була завжди поруч: завжди готова провести мене через чуттєву та розумову сліпоту…

І ось настав довгоочікуваний момент — я був удостоєний честі вперше побачити обличчя моїх братів, подивитись їм в очі. То було почуття, яке важко пояснити, передати словами: якби в той момент я побачив свого найзатятішого ворога, навіть не помітив би його — настільки сильними, бурхливими були мої емоції, стільки позитиву було в моєму серці, в моїй душі. Я відчував їх теплоту так, нібито кожен з них обійняв мене…

Впродовж наступних тижнів зрозумів, що ті слова, які вимовлялися під час церемонії, мають справжню силу безпосередньо впливають на твоє життя, мають великі підтвердження в реальному світі. Адже я, так само як і багато інших людей, занадто часто чув великі слова, які приховували дріб’язкових людей. Саме в тому житті я навчився передбачливості, недовіри до людей. І це все одномоментно було букально знесено, розтоплено теплом моїх братів.

Саме це і є найбільш дивним уроком мого першого масонського року. Отже, що я люблю в масонстві? Насамперед те, що воно приймає різні підходи, поважає всіх, хто поважає масонство. І ці підходи часто-густо знаходяться всередині однієї людини.

Впродовж нашого життя ми самі є протиріччям в собі. Якщо читаємо якусь книгу в 15-річному віці, то вона передає нам одні смисли; перечитаємо в 30 — знайдемо інші, в 50 — ще інші. Саме тоді зрозуміємо, як сильно змінилися послання, яке передає нам цей текст. Саме тому ми повинні приймати і поважати мінливість точок зору інших людей.

Я люблю масонство тому, що в світі не існує іншої спільноти, яка приймала би тебе таким, який ти є незалежно від віри, політичної орієнтації, професії, походження. Немає в світі спільноти, в якій кожен член її, незважаючи на те, що не знає тебе особисто, завжди готовий допомогти тобі всім, чим може. Наприклад, просто поплескати по плечу — часами це має більшу вартість, ніж всі гроші світу.

Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якому допомога надається в тиші, беззвучно, яка не пропагується, не афішується.

Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якій той, хто 5 хвилин перед тим спрямовував свій меч проти тебе, пізнавши в тобі брата, готовий віддати за тебе своє життя.

Я люблю масонство тому, що не існує в світі такої спільноти, в якій ти можеш називати Братом Майстра твоєї Ложі.

Якщо знаєте, де ще можна знайти таке — зголосіться, я хочу це знати, оскільки все, що перерахував вище, вже знайшов.

Рівно рік тому.

Sword // Encyclopedia, II, 749—750

«Меч в лицарстві був ознакою та символом лицарського (дворянського) стану. … Отже, в Тамплієрському Масонстві ми знаходимо, що цей символізм меча був збережений і говорить, що меч, за допомогою якого сучасний лицар був створений, наділений якостями справедливості, стійкості та милості. … В масонстві використання меча як частини масонського убрання обмежується вищими ступенями і ступенями тамплієрськими, коли, очевидно, він носиться як частина лицарського убрання. В символічних градусах його наявність в Ложі крім як символу, категорично заборонено».

Найдавніші релігійні тексти та символи, як джерело масонських праць

З дитинства знаємо, що цивілізації Єгипту та Міжріччя — найдавніші в історії. Разом з тим, цей постулат не дає відповіді на питання, які руйнують світогляд при більш детальному розгляді.

Ось ці питання:

Який справжній вік пірамід і хто їх побудував?

Чому так очевидна схожість розписів храмів Стародавнього Єгипту та Стародавньої Мексики?

Чому не вкладаються у чіткий хронологічний ряд гігантські споруди із найміцніших монолітів Стоунхенджа та загадкових статуй о. Пасхи?

Що нам відомо про походження древньої релігії Бон?

Чому мова Шумера не знаходить ніяких аналогів серед усіх відомих язикових груп, на відміну від інших стародавніх мов, так перемішаних між собою?

Звідки взялась десятинна система обчислення?

Хто передав нам теорему Піфагора задовго до її доказу?

Історія залишила нам ці дивовижні загадки в образах, легендах, символах. Причому саме символи володіють найбільшою інформативністю в плані находження першопочаткового та істинного сенсу джерел людства. Легенди ж детально описують місцезнаходження та культуру цивілізацій, які часом вважаються вигаданими. Адже насправді про Трою та Хеттське царство ми дізналися, відповідно, з «Іліади» Гомера та Ветхого Завіту. Але до тих пір, поки Генріх Шліманн не відкопав Трою саме в тому місці, де вказував автор стародавньої поеми, науковий світ навіть і не розглядав реальність описаних у древніх текстах подій.

Отже, священні тексти стародавніх релігій можуть бути достовірними джерелами історичних знань. І саме там варто шукати зародки символізму, який дійшов до наших часів.

Звернемося до священних книг зороастризму (Авеста), індуїзму (Веди), месоамериканських вірувань (Пополь