Н. В. Дорофєєва - З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва

9px;' src="/i/96/215396/pic_21.jpg">

1. Новгородська гривня

2. Чернігівська гривня

3. Татарська гривня

Київські гривні, безумовно, були головним платіжним засобом у великих операціях купівлі-продажу XII — початку XIII ст. на території Південної та Південно-Західної Русі. За формою вони нагадували ромб із обрізаними кутами вагою 160 — 196 г. Те, що київські гривні знаходять у скарбах поряд із дорогоцінними прикрасами, красномовно свідчить, що у XII—XIII ст. монетні злитки були радше засобом накопичення багатств, аніж засобом обігу.

Щодо чернігівської гривні існує думка про перехідний характер цього платіжного засобу від київської до новгородської гривні. Вона датується другою половиною XIII ст. В основу чернігівської гривні покладено злиток у формі ромба (як і в київської гривні), але кути його було розплющено.

Новгородські гривні у XII—XIII ст. були основною одиницею т. зв. північної системи руської ваги. Новгородські гривні — подовгасті бруски срібла, здебільшого трикутні в розрізі (на зразок палички у формі човника).

Як уке згадувалось, у скарбах можна натрапити ще й на литовські гривні (період їхнього поширення, за М. Котляром, припадає на 1240 — 1250-ті pp.) — злитки паличкоподібної форми із заглибинами, вагою приблизно 190 г.

Навала монголо-татарів і пограбування руських земель призвели до того, що багато срібла було переховано у скарби, решту вивезли загарбники. З цих залишків у XIII ст. вони відливали схожі формою на човник татарські гривні вагою 196 г.

Для господарства Південно-Західної Русі, на думку того ж М. Котляра, також характерні золоті гривні (злитки). Вони значно більшою мірою, аніж срібні, служили засобом накопичення і використовувались лише у великих торговельних операціях.

У XIII ст. з'явились карбованці — срібні злитки, вагою вдвічі менші за гривню. Ця грошова одиниця побутувала переважно в Новгородській та Московській землях. У XV ст. у Новгороді срібний карбованець остаточно витіснив гривню з обігу.

ВИСНОВКИ

– Велике значення мають давньоруські монети як пам'ятки політичних відносин епохи середньовіччя. Вони є цінним історичним джерелом при вивченні політики Стародавньої Русі періоду найвищого розквіту Київської держави.

– Монети першопочаткового карбування — це особливо цінний матеріал для вивчення давньоруської писемності й давньоруської мови.

– Надзвичайно цікавими с руські монети X -XI ст. і як пам'ятки мистецтва, які зберегли до нашого часу найдавніші руські портрети.

– Варто зазначити, що монети давньоруських князів з їхніми портретами, зображеннями гербів, слов'янськими написами є, безперечно, своєрідним явищем в історії грошового обігу, тоді як західноєвропейські монети того ж періоду були ледь не простими копіями римських монет.

2.3. Розвиток досліджень з історії грошових відносин Київської Русі

Зробивши огляд грошової системи Київської Русі, варто також, на нашу думку, розглянути питання досліджень історії грошового господарства Київської держави.

Першою за часом знахідкою був срібник Ярослава, виявлений 1792 року в Києві. До наукового обігу його ввів у 1797 р. X. Б. Фелькнер, проте цей учений не оцінював срібник як монету.

Наприкінці XVIII ст. до наукового обігу (за відомостями М. Котляра) було впроваджено монету з написом «Ярославле сребро», в чому заслуга графа О. Мусіна-Пушкіна, першовідкривача «Слова про Ігорів похід». Відомий історик М. Карамзін довів, що ця монета була відкарбована за часів правління Ярослава Мудрого.

1805 року академік Круг визнав факт існування монети Ярослава, хоч і не без певних сумнівів.

Серйозне дослідження давньоруських монет стало можливим після 1852-го, коли у Ніжині було виявлено великий скарб срібників Володимира, Святослава, Ярослава Володимировича, Святополка Окаянного, який налічував більш ніж 200 екземплярів, із них 179 були введені до наукового опрацювання та обігу, решта — знищені. На підставі знахідок із ніжинського скарбу стало відомо близько 1 ЗО пар штемпелів, якими було викарбувано приблизно 190 монет. Поряд з монетами київського скарбу ніжинські срібники належать ідо переважної кількості відомих давньоруських монет й їхніх штемпелів. 1876 року було виявлено другий скарб давньоруських монет у Києві. Знайшов їх нумізмат М. Чернєв. Зі знайдених майже 200 монет раніше відомі були тільки 42. За науковим значенням цей скарб був значно вагомішим, аніж ніжинський. Київський скарб складався тільки зі срібників Володимира, і то лише одного типу, пізніше визначеного ученими — нумізматами як перший. Згодом це дозволило дослідникам розділити срібники Володимира Святославовича на типи, визначити послідовність, навіть час випуску монет кожного типу.

1882 року виходить у світ книга «Древнейшие монеты Великого княжества Киевского» видатного російського нумізмата І. Толстого. У цій праці було зроблено першу спробу атрибуції та датування руських монет.

Значний внесок у наукове дослідження та опрацювання монет Київської держави зробив І. Спаський. Він вважав, що руське монетне карбування виникло незабаром після поширення християнства у Давньоруській державі й було стимульоване потребами ідеологічного характеру. І. Спаський також запропонував вивчати технічні особливості монет, а саме: групувати їхні штемпелі «за рукою», тобто за інструментарієм і стилем окремих майстрів, що дозволило уточнити хронологію срібників і златників, на яких, як відомо, датування відсутнє.

І. Спаський та його учениця М. Сотникова на підставі здійснених досліджень дійшли висновку, що всі відомі сьогодні златники та срібники карбовані упродовж близько 30 років.

Підсумовуючи та узагальнюючи усе вищевказане, не можна не погодитись з твердженням М. Сотникової щодо причин карбування у Київській державі власної монети. Першою з-поміж них вона називає запровадження християнства, а іншою, не менш важливою причиною, на думку вченої, є проголошення державної незалежності та рівності Київської держави з іншими європейськими країнами. Не можна не визнати цю думку слушною.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Денар, денарій (лат. — denarius) — старовинна срібна монета, карбована у Стародавньому