Йосип Сліпий - Спомини

несміливі доповнення та виправлення олівцем, внесені рукою владики Хоми, зокрема уточнення дат життя і смерти деяких осіб чи посилання на якісь джерела, а також намагання поділити текст “Споминів” на дрібніші розділи.

А5 та А6 (часткові копії)

Поряд з чотирма повними копіями типу А в архіві збереглися неповні копії тієї ж редакції: А5 та А6. Машинопис А5 є ідентичною копією A4 і охоплює другу половину тексту “Споминів” (сторінки 101–200). Вона, ймовірно, була зроблена безпосередньо з копії A4 або з її оригіналу, який не зберігся. При наявності повної версії A4 вона не має якоїсь цінности для критичної редакції тексту. Дуже можливо, що ця копія була зроблена досить недавно (про що свідчить білий папір і добре збережений, порівняно з іншими машинописами, стан).

На відміну від А5, копія А6 виглядає набагато давнішою, бо сторінки машинопису вже досить пожовклі від часу. Вона є точною копією оригіналу А1 і, напевно, була зроблена тоді само, коли й А2. Як і А5, копія А6 неповна і охоплює лише ¾ тексту “Споминів” (сторінки 49-200). Як і А2, вона теж двостороння, але скопійована на листках більшого формату (ширина — 22 см; довжина — 31 см)[23]. Відбитки сторінок 77–78 надзвичайно поганої якости, так що текст ледве відчитується. Ця копія не містить додаткових виправлень Івана Хоми, окрім поодиноких заміток олівцем — наприклад, виписки певних імен із тексту на полях сторінок для уточнення (стор. 49) чи дописка про точну дату єпископських свячень (22.ХІІ.1939) на сторінці 95. Подібно як і А5, копія А6 не має якоїсь особливої цінности і не враховувалася при редагуванні тексту.

Категорія В

Текст “Споминів” типу В зберігся у двох копіях: В1 та В2. Одна з них знаходиться в Історичному архіві УГКЦ в Римі, а інша — в Інституті історії Церкви у Львові[24]. Ці копії теж містять власноручні поправки патріярха Йосифа Сліпого і належать до другої редакції тексту, про яку пише владика Іван Хома у своїй супровідній записці, вказуючи, що ця версія має широкий марґінес (майже на півсторінки) і, відповідно, більшу кількість сторінок. І хоч особистий секретар патріярха твердить, що він почав робити широкий марґінес від 50-ї сторінки, широкі поля в обох копіях починаються вже від 26-ї сторінки[25]. Однак це не означає, що мова йде про якусь іншу версію тексту, бо загальна кількість сторінок відповідає тому обсягові, який вказує Хома — 292 сторінки. Радше можемо допускати, що владика не перевіряв номера сторінки, а помилково зазначив його з пам’яті як 50-й. Оскільки перша редакція десь загубилася, Іван Хома поновно надрукував текст, і патріярх Йосиф Сліпий мусів ще раз поправляти його від початку. Звичайно ж, після більш як 10 років, що минули від часу першої редакції, важко було б сподіватися, що поправки будуть ідентичні. Навіть якщо патріярх дійсно мав феноменальну пам’ять і міг відновити деякі зі своїх перших доповнень, все ж таки повністю відтворити усе було неможливо. Тому в другій редакції з’являються виправлення та доповнення, яких не було в першій. Вони не менш вартісні, але часом входять у суперечність із текстом першої редакції і потребують верифікації. Ретельний порівняльний аналіз поправок та доповнень патріярха в обох редакціях проливає світло на співвідношення копій різних типів.

В1 (Історичний архів УГКЦ в Римі)

Якщо А1 можна вважати оригіналом “Споминів” у першій редакції, то версія В1 є оригіналом тексту в його другій редакції, яка не менш авторитетна, ніж перша. Як і А1, вона надрукована на папері широкого формату з водяними знаками, однак стан збереження паперу цієї версії далеко не однаковий. Відповідно до цього критерію, її можна поділити на дві частини. Перші 19 (чи 20)[26] сторінок збереглися дуже погано. Видно, що вони довго лежали десь на сонці, через що дуже пожовкли, так що навіть важко віднести їх до тієї самої копії, що решта тексту цієї версії. На перший погляд здається, що вони на 10 чи 20 років давніші. Та все ж деякі особливості, які виразно видно при ретельнішому аналізі тексту та порівнянні версії В1 з іншими копіями, дозволяють ствердити, що ця початкова частина є її складовою.

Ці перші 19–20 сторінок були надруковані відразу щонайменше у 3 примірниках, бо деякі з них збереглися у трьох копіях, деякі у двох, деякі — лише в одному примірнику, а одна — 20-та сторінка — взагалі загубилася. До того ж на одній з копій першої сторінки машинопису є примітка чорним чорнилом, зроблена власною рукою патріярха: “бракує 20 с.” і дописано олівцем: “фотокопія 19–20”. Ці три примірники початкової частини машинопису В1 не ідентичні, бо навіть на аналогічних сторінках є різна кількість поправок, та ще й зроблених різним способом. На деяких сторінках поправок досить багато, а на інших вони або взагалі відсутні, або зводяться до поодиноких доповнень чи виправлень огріхів друку. Оскільки всі ці сторінки знаходилися в архіві у невпорядкованому стані, то тепер важко з точністю визначити, яка сторінка до якої копії належала. Однак після їх порівняння, відбору та сортування вдалося виокремити повну версію початку другої редакції, яка, властиво, й містить найбільше поправок.

Те, що ці перші 19–20 сторінок належать до копії В1, дарма що за станом збереження паперу дуже відрізняються від решти сторінок цієї копії, доводить також одна особливість, спільна для усього тексту В1. У цій копії окрім багатьох поправок