Оксана Іванівна Думанська - Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1

б стали дибки. Жозефіна, колишня покоївка Альцгеймерів, продавала хутра в крамниці Стемпковича на Капітульній, а перед тим була моделькою в крамниці жіночих плащів Станислава Вронського. Її чоловік — небіжчик Болеслав Бурдон — затроївся алкоголем. Має від нього сина — Ґеня, якого хоче вивчити на лікаря або аптекаря. При цьому Жозефіна вдячно згадала (подумки, звичайно!) одного шанованого адвоката, що ніколи не полишав її в самоті, коли Бурдон водив козу бувало й тижнями.

— Ви... Ви... мене... не пізнаєте? — узяв себе за щоки Кендзьорівський, ніби хотів розгладити зморшки. — Колись, літ десять тому, ви були в редакції з годованцем...

Жозефіна зарум'янилася, начебто її упіймали на брехні. Зрештою, то неосвічена мати називала Зонею, а барони швидко привчили до імени імператриці.

Так колесо фортуни стало на своє місце. Маленький Ґеньо Бурдон розбагатів на вітчима, Жозефіна — на цнотливого мужа, а Кендзьорівський отримав сенс життя і палкі обійми чорноокої кобіти. Він ходив піднесений і радісний, як наречений, що ще не звідав прихованих принад справжнього сімейного щастя: істерики на рівному місці, докорів за забруднену сорочку, нічних допитів, звідки на маринарці довга волосина і чому... чому... чому...

В Адамові вибухнуло потужне бажання дії. Він запропонував Малерманові безпрограшний варіянт прибутку — випустити календар для допитливих такого вигляду: кожна сторінка поділена навпіл. В горішній частині вказано місяць і день, під датою зліва — ім'я святого, справа — прислів'я. Нижня частина матиме два стовпці: в лівому будуть лекції модерних мов, а в правому — поетичні строфи тими мовами. Так за рік кожен власник календаря вивчить шість іноземних мов! А на зворотному боці сторінок можна помістити знання з міфології, географії, правознавства...

— І хто про те подбає? — заскалив ліве око Малерман. — Ваш товариш Козобродський, якого студенти упіймали на фальшуванні історичних фактів? А ви порахували, скільки наших обивателів вивчатимуть зразу шість мов? Хочете заробити копійку — вчиніть так, як двоє з Відня. Їм на лисинах понаписували, де найкращі сигари, і посадили у вітринах! Двадцять корон за день демонстрації!

Можна було б образитися на хитрого юдея, якби не платня, що її потребувала Жозефіна зі своїм Ґеньом та й сам Кендзьорівський.

13.

  инку, не читай книг — читай газети! — повчав Оскар Гробовецький свого спільника Стася Крузенштарна, що кілька місяців тому ще носив ім'я Ґеня Муркоцького. — Там не пишуть усієї правди, але трапляється чимало повчального. От ти зараз — студент медицини. А новинки медичні постачають не енциклопедії. Прошу дуже! Читаю! «Живе серце людини можна буде оглядати завдяки новому винаходові американського лікаря Зінгера з Сент-Люї: його електрична лямпка дає змогу зазирнути у внутрішні клітини серця живої людини. Апарат перевірений на з'їзді американського медичного товариства».

— А що це мені дасть? — спитався Стасьо-Ґеньо.

— Ти зможеш скорчити мудру міну і повідати про це всім, кому схочеш втулити відтовщуючі зела Лєшика Солодовського або плин проти сивіння доктора Дурра. При цьому не забувай сказати ще про одного американця — лікаря Фіска, директора Інституту продовження життя. Він за дванадцять літ оглянув чотириста тисяч пацієнтів і не знайшов жодної особи цілком здорової. А сорок відсотків тих, що не потребували нагальної медичної допомоги, були або малокровні, або нервові, і все через надуживання кави, куріння і тяжку працю. Мислиш? Ніхто не запідозрить тебе в тому, що ти навіть гімназійної матури не маєш!

Стасьо раз на кілька тижнів постачав «галашикаїн» у Янів, де практикував «всіх лікарських наук доктор» (так писано в оголошенні!) Авраам Вулкер. Фальшивий студент-медик наймав візника на двірці і не смів ніде потикатися у місті, щоб не бути упізнаним своїми знайомцями. Приїздив уранці, від'їздив увечері. Такий собі пещений домашній син заможних батьків, що не економив на квитках, на вечері і навіть на прошаках, які обступали дужого молодика, не боячись бути відтрученими чи вилаяними.

Дорогою Стасьо читав газети і поповнював свій арсенал витівок, якими скористається у майбутньому. Поки ж він набирався світських новинок: хотів вразити Еву Мількофр, дебреценську модельку, що безсоромно підкликала його в ресторації і вклала в руку папірчик з адресою. Оскар Гробовецький та Беата схвалили смак свого шпарівного вихованця. Вони відбули в Будапешт, перед тим прилаштувавши Стася на повний пансіон у тітки Аготи. Стару довелося умовляти, бо вона звикло приймала на постій офіцерів, з яким грала в карти, пила палійку і співала прокуреним басом романтичні балади. За тишу і спокій заплатили удвічі більше, ніж офіцери за щоденні бешкети! Але Стасю унеможливили пригоди, пов'язані з його тепер уже спільним підприємництвом з Шимоном та Галою. Галашикаїн приносила Агота у невеличкій валізці. Її відвідини тітки нікого не насторожували: навколишні будинки стояли не густо, їхні мешканці шанували орднунг[32] і невтручання, вітаючись і посміхаючись одне одному лише дорогою на службу Божу. Инша річ — Ева! Їй хотілося вечірок, ресторацій, театру, та Оскар суворо наказав Стасьові уникати галасливих зібрань, бо студентові не личить обростати неконтрольованими знайомствами. Завжди обережний Гробовецький чомусь не зважив на той факт, що «студент» більше перебуває в Дебрецені, ніж у Відні, де мав би практикуватися щодня в анатомічному театрі.

Щоб компенсувати Еві розваги, Стасьо придбав грамофона — і кожне їхнє побачення починалося з танго, фокстрота, шиммі, тобто з танцювального уроку. Дівчина раділа можливості виявляти звабливу гнучкість в мускулистих руках свого юного коханця, а той ставав усе упевненішим і умілішим