Людмила Черниш - Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш

   Що далі в ліс, то цікавіше. Але щойно ми опинилися у своїй кімнаті, Вімла одразу ж вирішила поцікавитися напряму. Здається, її такі дивацтва цікавлять так само, як і мене. І помічають це всі, не тільки з нашого факультету, а й з інших.

 - Що ти приховуєш? Звідки прибула і чому викликаєш інтерес двох найвпливовіших королів? Та й поводишся ти досить дивно. Як зуміла скасувати прокляття Ларіона? Чому він так уважно дивиться на тебе? Немов знає те, чого не знаємо ми, - і дивилася так, наче я й справді винна у всіх бідах.

   Ріна і Сунра теж дивилися на мене з цікавістю. Здається, вони поділяли інтерес і цікавість Вімли, тож теж очікували моїх відповідей. Але що я могла відповісти? Адже я й сама не знаю, чому все відбувається саме таким чином.

   Так, у мене вийшло скасувати прокляття грозову хмару, і для цього знадобилася всього лише одна карта. Адже вони саме для цього і створені, і з'явитися можуть у будь-якій точці замку. То до чого такі здивування?

 - Нічого я не приховую. А ви приписуєте мені те, чого насправді немає, - я піднялася, і тут моя сумка впала. А з неї вивалилися й ті самі карти, які я спіймала на таємній лоджії Ларіона. Повисло напружене мовчання. Мої сусідки по кімнаті дивилися то на мене, то на карти, що лежали на підлозі.

 - Як це розуміти? - поцікавилася в мене Ріна.

 - Я знайшла їх у коридорі, коли не пішла на обід, - і нахилилася, щоб прибрати їх назад у сумку.

 - Не чіпай їх! - тут же в паніці схопилася з місця Вімла.

 - Якщо ти доторкнешся до карт, які належать ворожому факультету, тоді можеш спровокувати прокляття. Або ж отримати магічний розряд, а це, до речі, дуже боляче, - додала Сунра.

 - А ви точно в цьому впевнені? - я подивилася на дівчат, запитально піднявши брову, завмерши на місці.

 - Навіть професори нагадують про те, що ми не повинні чіпати не своє, інакше біди не уникнути, - Ріна мала впевнений вигляд і явно відчувала страх, дивлячись на карти, що лежали на підлозі.

 - Тоді це все доволі дивно, - лише констатувала я і підняла їх із землі, демонструючи, що нічого не відбувається. Хоча, на якийсь момент я все ж помітила, що кінчики моїх пальців іскрилися чорними іскорками. Саме в тих місцях, де вони стикалися з ворожою магією.

   Мої сусідки по кімнаті мовчки сіли на ліжко і дивилися так, наче побачили якесь диво. Вони не вірили власним очам і зовсім не знали, що сказати. А ось я почала хвилюватися ще сильніше, поклавши карти на край своєї тумбочки. Здається, зі мною щось не так. Але що саме?