Коля Козак - Вузол, Коля Козак

Розділ 10

Вони шукали годинами. Ходили темними коридорами, повз проходили мертві тіні, шепоти блукали ледь чутно, мов вітер у могилі…

Аж раптом…
Вибух звуку. Гарчання.

Із темряви вистрибнула нечиста істота, схожа на бешену собаку, але вона не була реальною — вона виглядала як перекошений перевертень, з перекрученими лапами й роздертим обличчям.

Вона стрибає на Тимура.

Він відвертається і вдаряє її з усіх сил.

Пух! — і вона зникає, ніби її ніколи не існувало.

— Це вже не просто гра… — прошепотіла Лея.

Вони йшли далі, як раптом побачили...

Тінь. Вона тримала 10-й світильник.

— Доженіть мене... — прогарчала вона голосом, схожим на хрипіт мертвого.

Всі побігли. Але тінь була швидкою. Вона ковзала, немов вітер, ніби сама темрява втілилася в тіло.

Втрьох вони придумали план. І це спрацювало.

Тінь потрапила в пастку. Вони вирвали у неї останній світильник.

Але…
Він почав змінюватися.
Тінь трансформується.
У неї в руках з’являється бензопила, яка реве так, ніби кричать тисячі душ.

Вони тікають.

До залу.

Всі 10 світильників на місці.
Зал освітлюється блакитним сяйвом.

Але…
Хто буде жертвувати собою?

Тиша.
Ніхто не хоче помирати.

— А якщо… ми кинемо його? — запропонував Тимур, вказуючи на тінь.

Ідея здається ідеальною.

Але пізно.

Тінь з’являється ззаду, схоплює Еліну й кидає її в середину кола світильників.

Вона кричить.
Її тіло трясе, потім розривається. Кров ллється скрізь, шматки плоті летять по залу.
Жахлива сцена.
Вони кричать, безсилі щось змінити.

А потім… вона горить.

Тіло перетворюється в попіл.
І… все зупиняється.

Світло стає яскравішим.
Мов прокляття спало.

Залишається лише двоє.

Тимур бере Лею за руку. Вони поранені, втомлені, але живі.
Вони виходять через двері.

І…
Проходить одна секунда.

Лише секунда на вулиці.

Але всередині це були дні, повні жаху.

Вони йдуть по домівках.
Батьки не питають — бо вони звикли, що діти гуляють вночі самі.

Наступного ранку — новини.
Поліція шукає двох зниклих, але їх не знайдено.

Увечері Тимур запрошує Лею в кафе.
Вони сміються, ніби це все був жахливий сон.

Але…

Коли вони йдуть повз ту заброшену психлікарню, вони чують:

— Ну що, підемо завтра вночі?

Компанія нових підлітків.

Тимур і Лея в шоці. Вони розходяться по домівках, намагаючись забути.

Але…

В кімнаті Тимура, на дверях листочок:

> "Другий рівень скоро починається. Це тільки початок..."

В ту ж мить щось хапає його ззаду.

Те саме стається з Леєю.

Вони прокидаються…
У тій самій психлікарні.

Але тепер на стіні великими червоними літерами:

"Гра оновилась до версії 2.0"
 

Кінець