Ден Вальдшмідт - Вийди за межі. Забудь про успіх – стань видатним!

класичної музики наступного року. На це вона відповіла: «Ну гаразд. Ти добре граєш на духових. Може, дозволиш братові грати на фортепіано?» Вона ніколи не казала і не мала цього на увазі, але я почув фразу: «Ти не такий вправний в цьому». У той момент я знав: хочу довести, що вона помиляється, більше, ніж чогось іншого у світі. І це стало моєю місією.

Тому я почав свідомо практикуватись. Моя мета полягала в тому, щоб ідеально зіграти «Опус 3, номер 2» Рахманінова. Я практикувався по кілька годин – після школи, на вихідних, вечорами. Десять пальців безперестанку грали до-діез мінор.

Вивчивши ноти, я навчився відчувати їх. Як затримувати пальці на краях клавіш на півсекунди, щоб музика відлунювала від резонансної деки. Як досягати шовковисто-плавного переходу між тональностями в другій частині. Як робити паузу між швидкими частинами, щоб слухач затамував подих.

Кілька місяців потому я почув, як моє ім’я назвали на сцені конкурсу. І тоді я зробив те, що робив сотні разів до цього. Я відчув музику – тон, форму, звучання. І це мене зворушило. Це також зворушило й суддів. Коли я закінчив і встав, то помітив, що в трьох членів суддівської колегії в очах стоять сльози. Через декілька годин я дізнався, що виграв конкурс.

Цей досвід дав мені потужний урок про мистецтво дисципліни та досягнення успіху.

Тобто тоді я дізнався, що за допомогою дисципліни та зусиль я можу досягти будь-чого.

Дисципліна та зусилля добре винагороджуються. Вам просто потрібно почати.

А потім продовжувати.

Треба мати сміливість, щоб практикуватись і тренуватись, щоб іти за своєю мрією, коли існує можливість, що ви не втілите її в життя, так? Принаймні коли всі навколо вас думають, що ви не зможете.

Будьмо відверті. Це тяжка робота.

І винагороду за неї ви отримаєте не відразу.

Жоден із нас не очікує, що зможе зіграти «Симфонію № 41 до мажор» Моцарта, граючи на фортепіано вперше. Ми розуміємо: для того, щоб виконувати твори на концертах, потрібно витратити тисячі годин на підготовку.

Але чомусь ми розчаровуємось, коли не можемо втілити в життя заповітні мрії за шість тижнів. Коли робимо декілька спроб і не отримуємо негайного бажаного результату.

Дивовижні речі рідко трапляються швидко або лише після однієї спроби. Насправді, вони рідко трапляються в перші кілька сотень спроб.

І саме тому вам потрібна дисципліна – можливість дати собі шанс зробити щось дивовижне.

Дисципліна дії

За даними кількох досліджень, середній вік успішного підприємця складає 40 років.

Це змусило мене замислитися: «Скільки ще років мені чекати, перш ніж я дістануся фінішу та досягну своїх цілей?»

Зараз мені 33 роки. У моєму віці французький єгиптолог Жан-Франсуа Шампольйон розшифрував Розеттський камінь, британець Томас Веджвуд зробив першу фотографію, а Ґреґорі Пінкус здійснив у пробірці запліднення кролика. Запаморочливі подвиги геніїв.

Але шанси показують, що мене, скоріше за все, чекає ще десятиліття запаморочливих зусиль, перш ніж я зроблю щось дивовижне. Ще десять років прокидатися щоранку і йти далі.

Можливо, вам також.

Якщо це дійсно так (і ви, і я повинні йти далі), важливо зберігати серйозний настрій щодо свого шляху.

Шлях до успіху довгий і тяжкий.

Ваші ноги стомляться. Ви потерпатимете від спраги. Кожна ваша клітина захоче підняти білий прапор.

І все ж ваш найкращий шанс на успіх – не здаватись. Продовжувати йти. Продовжувати діяти.

Такі хлопці, як Кліфф Янґ, доводять це на практиці.

Альберт Ернест Кліффорд Янґ помер 2003 року у віці 81 рік. За 20 років до того цей 61-річний енергійний австралійський фермер здійснив неможливе: переміг усіх інших бігунів на ультрамарафоні в Мельбурні.

Змагання почалося в Сіднеї і закінчилося через 875 кілометрів (544 милі) у Мельбурні. У товаристві спортсменів з усього світу Кліфф з’явився на стартовій лінії в гумових чоботях і брудному комбінезоні. Він був більш ніж на 40 років старшим за деяких своїх суперників.

На початку змагання, коли бігуни почали здійснювати свої перегонові стратегії, Кліфф біг досить повільно. Він швидко став останнім і зберігав цю позицію протягом деякого часу. А потім сталося щось дивовижне.

Кліфф просто продовжував бігти.

У той час як інші бігуни зупинялися, щоб поспати, він обганяв їх. Через п’ять днів, п’ятнадцять годин і чотири хвилини Кліфф перетнув фінішну стрічку. Він не просто був близьким до рекорду. Він побив його майже на два повні дні.

Кліфф Янґ не дозволив віку, втомі та відсутності належного спорядження завадити його перемозі.

Будь ласка, не вбивайте мене за наступну фразу, але шанси на те, що ви припините діяти, перш ніж досягнете успіху, дуже високі. (Цифри лякають.) Чому? Бо дуже легко робити те, що здається комфортним саме в цей момент.

Але комфорт від відмови продовжувати не можна порівнювати з перемогою, від якої ви відмовляєтесь.

Можливо, ваша відмова буде тимчасовою. Ви просто зупинитесь на відпочинок, візьмете невелику перерву. А потім знову повернетесь до боротьби.

А може, не повернетесь.

Може, ви станете таким, як і всі інші навколо вас, – тим, хто тільки мріє, але