Ден Вальдшмідт - Вийди за межі. Забудь про успіх – стань видатним!

Але маніякальна жага вчитися нового може бути головним чинником у досягненні статусу суперзірки.

Отже, поговоримо про практичний аспект.

Навчання – це не якась магічна випадковість, яка падає на вас з неба.

Навчання – це засвоєння уроків, які дає вам житт я.

Воно не автоматичне. Інакше ми всі б навчилися того, що робить людей надзвичайними.

Вам слід неухильно зосередитися на тому, щоб стати учнем.

А це означає робити все можливе, щоб перетворити життя на дослідницьку лабораторію.

Ви не повинні чекати, поки відповіді чарівним чином з’являться перед вами. Ви повинні шукати відповіді в усьому навколо вас.

Вчитися слід не тільки коли є настрій і не тільки того, що хочеться.

Бажати вчитися – це не те саме, що сподіватися дізнатися щось.

Бути учнем означає брати те, що пропонує життя, незважаючи на те, чи є це справедливим, і перетворювати це на найкращий вибір або знання. Це значить у найгірші моменти життя планувати майбутні найкращі моменти.

А іноді ви повинні засвоїти один і той самий урок у кілька різних способів.

Ми всі хотіли б думати, що, отримавши правильну інформацію, відразу засвоюємо урок. На жаль, усе працює зовсім інакше.

Іноді цілком нормально бути тяжкодумом. Головне – продовжувати вчитися. Навіть якщо це означає проходити той самий урок знову і знову.

Навчання також означає допитливість і цілеспрямований пошук відповідей на всі свої питання.

Навчання – це ставити питання і висловлювати прохання, доки не дізнаєтесь, доки не зрозумієте все, щоб стати найкращою версією себе.

Ось кілька питань і прохань, які слід вимовляти постійно:

«Розкажіть мені більше…»

«Я не впевнений/а, що розумію…»

«Що змушує вас так говорити?»

«Ви можете уточнити, що маєте на увазі?»

Незалежно від використаних формулювань, ви повинні постійно ставити запитання, доки не зрозумієте щось повністю.

Так, час від часу ви можете відчувати себе дурнем, який тільки й робить, що ставить питання. Але ваші відчуття в цьому випадку не такі важливі, як успіх.

Ви повинні вчитися. Мабуть, ви вже з цим погоджуєтесь.

Але дайте мені відповідь на таке питання: «Ви вже вчитесь? Ви вже одержимі пошуками питань?»

В іншому випадку ви станете невдахою, який стоїть на одному місці, тихий і наляканий.

І це, звичайно, гірший варіант.

Шлях до перемоги – це берегти отриманні знання. Ніхто не зможе зупинити вас, поки ви не відмовляєтесь шукати відповіді.

Будьте сміливим

Зробіть життя своєю дослідницькою лабораторією

1. Робіть нотатки, читаючи книжки.

2. Будьте наставником для когось.

3. Знайдіть наставника і спитайте, що ви можете робити краще.

4. Слухайте протилежні точки зору.

5. Ставте ризиковані питання перед широкою публікою.

6. Звертайтеся по допомогу в складних ситуаціях.

7. Записуйте останні п’ять причин ваших провалів.

8. Припиніть казати «ага» і «так», якщо не знаєте відповіді.

9. Будьте вдячним за несподівані уроки.

10. Ведіть список книжок, які хочете прочитати, і читайте їх.

11. Постійно питайте: «Чому?»

12. Діліться накопиченими знаннями.

13. Запросіть трьох нових друзів на каву і за розмовою вчіться того, до чого вони мають здібності.

14. Зменште кількість часу, який проводите біля телевізора.

15. Відвідуйте музеї та робіть фотографії або замальовки.

16. Складіть список уроків, які ви засвоїли.

17. Читайте авторитетну пресу.

18. Використовуйте нові слова в повсякденному житті.

19. Припиніть постити твіти, почніть читати книжки.

20. Доброзичливо ставтесь до тих, хто не знає того, що знаєте ви.

21. Захоплюйтесь музикою, спортом або знайдіть хобі.

22. Розширте можливості вашого тіла за допомогою вправ та активного способу життя.

Дисципліна

Не впадайте в оману. Просто докладати запаморочливу кількість зусиль недостатньо для досягнення успіху.

Ви зрушите з місця. І в правильному напрямку.

Але успіх – це не так просто.

Він вимагає більшого.

Він вимагає дисципліни.

Зрозумійте: ви не досягнете успіху за один день. Перестаньте думати, що успіх досягається швидко. Таке мислення помилкове.

Прогрес потребує часу. І дисципліни – тільки таким чином ви залишитесь зосередженим на меті.

Не дивно, що досягненню успіху присвячені численні книжки, статті та семінари. Це складна робота.

І все ж, незважаючи на навчання і знання про те, як бути успішними, ми, здається, не маємо інтересу до найбільш гарантованого способу його досягнення – дисципліни.

Я був другим із п’яти дітей у родині, і мої батьки розуміли мистецтво дисципліни, тому й вимагали від мене того ж. Коли ми досягали п’ятирічного віку, кожен із нас повинен був присвячувати грі на фортепіано щонайменш одну годину на день. Коли ми дорослішали й уроки ставали складнішими, кількість годин збільшувалася до двох.

Але все не закінчувалось годиною гри на фортепіано. Ми повинні були витрачати годину на кожен інструмент, на якому грали. А кожен із нас грав на кількох. Я грав на евфоніумі (маленький і виразніший аналог труби) та тромбоні. Чому евфоніум? Тому що ніхто ніколи не чув про нього раніше. Я грав на ньому в підвалі по кілька годин і аж тоді, коли мої губи німіли, мусив робити перерви. Ці зусилля виправдались: я став учасником національного конкурсу для дошкільників. Я не був талановитим від природи. Це точно. Саме дисципліна допомогла мені досягти успіху.

Однак успіху було недостатньо. Я пам’ятаю, що бажав більшого і пристрасть до успіху кипіла в мені. Розумієте, у той час, коли я отримував нагороди за гру на духовому інструменті, мій брат досягав успіхів у грі на фортепіано. Саме тоді я вирішив покінчити з грою на фортепіано. І батьки не мали нічого проти. Раптом у мене звільнилася ціла година на день.

Але потім сталося щось дивне. Я зрозумів, що іноді повертаюся до гри на фортепіано. Я грав лише для задоволення, щоб почути, як клавіші торкаються струн; щоб відчути тиск на подушечках пальців, коли вони натискають на клавіші. Потім одного чудового дня мені спало на думку, що я хочу повернутися до уроків. Я хотів творити мистецтво за допомогою фортепіано.

Я сказав матері про те, що думаю знову почати брати уроки гри на фортепіано й узяти участь у державному конкурсі