Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

Командор пінився образою й люттю. Спрацював древній інстинкт, коли за аргументи правлять м’язи. Вегер зробив крок уперед, права рука стиснулася в кулак.

— Ну ж бо, «друже», чому соромишся, — заохочував картограф. — Тільки, якщо зможеш, поясни, в чому криється моя провина?

Розвідник опанував себе, з-під лоба хижо глянув на капітана та База Фрімена, мов би питаючи дозволу продовжувати дізнання. Цього разу кеп зайняв нейтральну позицію.

— Моя версія трагічних подій проста й правдоподібніша за інші дві. Людський фактор і технічну ваду корабля одразу відкидаємо. А що стосується вибраного майданчика… Плато досліджував ти! Один! Без супроводу, чим порушив наші правила! Свідків замірів немає!

— Що ти мелеш, Троле?! Які свідки?! Всі дані передані особисто мною на «Магеллан», як того вимагає процедура підготовки.

— В базі даних є тільки координати плато й дозвіл на посадку. Проблема, — Со Мал в темно-синьому мундирі з сірими нашивками на рукавах майже зливався з кріслом, і тому здавалося, що кругле лице позбавлене тіла.

— Копія у всюдиході, — Норд втрачав ґрунт під ногами. Всі думають, що картограф передав хибні дані.

— Ми знаємо про носій інформації. Чи цілий він? — нарешті втрутився Баз Фрімен приємним м’яким голосом з вплетеними довірливими інтонаціями.

— Я слабко розбираюся в електроніці, проте знаю напевне, що з мого модуля пам’яті, залишеного на Форі, можна витягти кристал і зчитати інформацію.

— Так, механічний відбиток в структурі, — погодився Баз, — але перевірити  неможливо. Шкода.

— Поясни, будь ласка, — Норд фізично відчував лещата безвиході. Багато чого сталося за три доби, а картограф ні слухом, ні духом про те.

— Неможливо, — ірокез навігатора наелектризувався: волосини розпатлалися в різні боки. — Хмара, — ляснув пальцями навігатор. — Трол Вегер пропік її наскрізь лазерною гарматою, і вона оскаженіла мов живе створіння. Оглянь «Плутон». Він у ремонтному відсіку. Броня наполовину роз’їдена. Ті тверді краплини — складна хімічна речовина. Вона взаємодіє з металами й пластиками.

— Зонди, — нагадав Норд.

— Ми в першу чергу їх використали. Хотіли дістати загиблих. Безпілотні апарати пройшли верхні шари атмосфери й впали на поверхню, — навігатор співчутливо дивився на картографа. — Нам натякнули, що ми на Форі зайві.

— Лишається моя візуальна пам’ять. В ній підтвердження правильності розрахунків. Немає під поверхнею плато порожнин, або скупчення газів під тиском, які могли б спровокувати вибух.

— Телекінетик Майф працював з тобою позавчора, — втрутився капітан. — Лише малі фрагменти подій вдалося витягти з твоєї пам’яті. В них відсутнє плато й відправлення інформації на «Магеллан». Сильний нервовий стрес затер важливі дані. Такі невтішні висновки.

Норд слухав і дивувався, бо пам’ятав останній день на Форі до найменших подробиць. Навіть почорнілі скелі Близнюки бачить, ніби вони прямо перед ним. І всі зняті дані з  маркерів у вигляді таблиці пробігають рівними рядками перед очима. Щось не так з тим телекінетиком.

— Повторіть спробу, — Зейн бічним зором упіймав задоволену пику Трола.

— Я згоден, — хитнув ірокезом Баз Фрімен. — Дві доби тому Норд практично був у комі. Що ми втрачаємо?

— Нам треба знати правду. Заради неї зібралися. Я згоден. А ти, Троле?

— Я завжди стою на варті справедливості, навіть ціною втрати довіри й дружби. Ми з Нордом приятелювали на Землі, він урятував мене від андроїда, але я маю право висловлювати свої думки, навіть якщо вони декому не подобаються. Хай буде повторний сеанс, — командор переможно усміхнувся. Для нього картограф винний.

— Думки щодо хмари маєте? — капітан уперше поворушився, прийнявши зручнішу позу. — Троле?

— Хмара має природне походження, тож до розумного організму її зараховувати — повна дурня.

— Базе?

— Мені імпонує версія неорганічного життя на Форі, — навігатор ігнорував командора. — Термоядерний вибух став подразником і викликав відповідну реакцію на знищення чужих предметів, у тому числі й людей.

— Норде?

— Я за живу форму організму хмари, але не відкидаю ідею перехідної форми між органікою та неорганікою. Можливо, нам пощастило натрапити на унікальний прояв захисних функцій планети… Тільки я сумніваюся, що ми коли-небудь розгадаємо загадку Фори, — перед внутрішнім поглядом картографа темні піщинки додекаедрів складалися в об’ємні фігури.