Кала Тор - Потраплянка з Харкова , Кала Тор

Поки вона поверталася, я ще раз оглянула простір навколо, підняла очі до неба, а потім, немов осяяна, попрямувала до того місця, яке мені здалося ідеальним для реалізації задуму.

Кет швидко принесла записник і ручку. Я взяла їх у руки, відчуваючи, як кожна лінія, яку я малювала, відкриває нові можливості.

— Міледі, — Кет подивилася на мене з цікавістю, — ви можете пояснити, що ви малюєте?

—Хвилинку,  Кет, подай мені он ту палицю! — я вказала на палицю, що лежала неподалік.

Кет, мабуть, все ще не до кінця розуміючи мій задум, але з цікавістю в очах, подала її мені. Взявши палицю, я почала малювати на землі великий квадрат, водночас немов намагаючись вписати у цей малюнок свої мрії.

— І ще, Кет, один момент. — Я підняла голову і спокійно поглянула на неї. — Запроси, будь ласка, братів.