Viter - Незакохані, Viter
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бібліотека. Спокійне місце, де можна зосередитися, працювати й нарешті позбутися Ореста хоча б на кілька хвилин. Саме так думала Ангеліна, коли погоджувалася зустрітися тут після уроків.
Але, здається, вона забула одну важливу річ: Орест всюди веде себе як Орест.
— Тільки тс-с-с! — прошепотіла Ангеліна, коли вони сіли за стіл.
— Я ж нічого не роблю, — хлопець посміхнувся.
— Ось саме це й лякає.
Вона розгорнула зошит, записала тему проєкту й подивилася на Ореста. Той задумливо дивився в стелю.
— Так, з чого почнемо? — спитала вона.
— Головне питання: навіщо?
— Що "навіщо"?
— Навіщо ми взагалі робимо цей проєкт?
— Бо нас змусили.
— Це сумно. А я думав, що ми робимо його заради науки, заради прогресу, заради…
— Оресте, якщо ми не почнемо працювати, то прогресом буде той факт, що я не вб’ю тебе до кінця цієї зустрічі.
— Гаразд, гаразд! — він підняв руки. — Що ми маємо робити?
— Ми ділимо роботу. Ти шукаєш матеріал, я його оформлюю.
— І що я маю шукати?
— Ну, наприклад, історію виникнення нашої теми.
Орест відкрив ноутбук і щось набрав у пошуку.
— І що ж ти шукаєш? — спитала Ангеліна, трохи занепокоєна його зосередженим обличчям.
— "Історія виникнення нашої теми", — абсолютно серйозно відповів він.
— Ти шукаєш саме цю фразу?!
— А що? Раптом Гугл знає.
Ангеліна схопила його ноутбук і втупилася в екран.
— …Чому тут відкритий сайт "10 фактів про єнотів"?
— Ой, це з попереднього пошуку, — Орест невинно посміхнувся. — До речі, знаєш, що єноти можуть мити їжу перед тим, як її з’їсти?
— Оресте!
— Гаразд, гаразд! Я шукаю, чесно.
Ангеліна зітхнула й вирішила взяти справу у свої руки. Але не встигла вона щось написати, як Орест нахилився до неї й прошепотів:
— Я знайшов один дуже важливий факт.
— Якщо це знову про єнотів…
— Ні, це про нас.
— Про нас?
— Так. Факт номер один: ми сидимо занадто близько.
Вона подивилася на нього, а він лише посміхнувся.
— Факт номер два: ти виглядаєш дуже зосередженою.
— Бо я працюю.
— Факт номер три: якщо ти ще трохи нахилишся вперед, то я подумаю, що ти хочеш мене поцілувати.
Ангеліна швидко відсунулася.
— Факт номер чотири: ти почервоніла.
— Оресте, перестань говорити факти!
— Факт номер п'ять: я не можу зупинитися, бо це весело.
Вона глибоко вдихнула, заплющила очі й повторила в голові: терпіння, тільки терпіння…
У цей момент до них підійшла бібліотекарка.
— Молоді люди, тут не місце для флірту!
Ангеліна аж подавилася.
— Ми не фліртуємо!
— Факт номер шість: ми виглядаємо так, ніби фліртуємо, — шепнув Орест.
Ангеліна просто закрила обличчя руками.
— Боже, за що…
Ян і Ліана, які сиділи неподалік, спостерігали за всім цим і тихо сміялися.
— Думаєш, вона довго витримає? — спитала Ліана.
— Я ставлю на тиждень, — відповів Ян.
— Оптиміст. Я даю три дні.
Ангеліна в цей момент думала лише про одне: навіщо вона погодилася на цей проєкт?!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незакохані, Viter», після закриття браузера.
