Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зоряна сиділа на бордюрчику неподалік від дитячого майданчика біля дому. Підперши щоку рукою, вона іншою водила по піску й розмірковувала: «Чи потрібно мені щось комусь говорити?»
Спокою не давали думки про той таємний хід, який вона знайшла. За цей час сусіди вже неодноразово спускалися в підвал, а проте ніхто у дворі не оголосив, що знає про її таємницю. Не було ніяких зойків, істерик чи перешіптувань. Або ще гірше — виклику поліції. Це означало, що двері бачить лише вона.
«Може я сама маю комусь повідомити про свою знахідку? Чи сказати мамі?»
Чесно кажучи, вона й не хотіла нікому нічого говорити, бо то було її таємне місце. Туди вона бігала кожного дня, щоб прогулятися по зеленій багатолюдній алеї, де завжди припікало сонечко, люди посміхалися, й де не лунали вибухи.
На травичці біля неї грівся її вірний пес Шарик. Він мружився від задоволення, коли Зоряна гладила його, чесала за вушком і говорила щось ласкаве. Зненацька пес різко вскочив на лапи, струсивши з себе пил і бруд. Він швидко повернувся й, не озираючись, побіг до підвалу, що знаходився в десяти метрах від дитячого майданчика. Зоряна встала на ноги й поспішила слідом за ним. Вона відчувала себе Алісою у країні чудес. Дівчинка забігла до підвалу, сподіваючись наздогнати Шарика. Спустилася вниз, але встигла лише побачити краєчок його хвоста. Коли Зоряна, захекавшись, нарешті наздогнала його, Шарик із задоволеним виразом на своїй пухнастій морді чекав на неї біля куща калини, який останнім часом помітно зміцнів і загартувався.
«Шарик знає!» — промайнуло в голові у дівчинки.
Пес широко відкрив пащу й, здавалося, сміявся з її здивованого вигляду. Коли в Зоряни відновилося дихання після біганини, вона глибоко вдихнула. Гаряче повітря обпалило її легені, як це відбувалося кожного разу з цього боку підвалу. Сонце нещадно припікало й навіть дерева, що росли вздовж алеї, не давали достатньо прохолоди.
Вдвох вони повільно пішли гуляти, роздивляючись будівлі навколо. Вздовж дороги розташовувалося безліч магазинів з одягом і взуттям. У вітринах, які ніби жили окремим життям, завмерли манекени чоловіків у білих літніх костюмах та сандаліях. Вони простягали руки й закохано, не відводячи погляду, дивилися на манекени жінок в строкатих сукнях, золотих прикрасах та з дивними високими зачісками. Складалося враження, що вони всі разом зараз зійдуться у легкому та вишуканому танці, будуть кружляти й ширяти у повітрі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зоряна та двері в просторі, Rada Lia», після закриття браузера.
