Мора Мюррей - Шепіт забутих доріг, Мора Мюррей

Здавалося Аліса не прокинулася, однак і звичного сопіння з її боку я не чула. Я виглянула з ліжка, і не встаючи, намагалася роздивитися її силует. Вона лежала обличчям до стіни, і здається дуже міцно спала, не видаючи ні звуку.

Як тільки я змогла відновити кровообіг у зап’ястку, я сховала обидві руки під ковдру, і затисла між колінами. Тільки так я змогла заснути, без кошмарів та без нервів.