Марті - Тіні Системи , Марті

Двері сектору "Пам’ять" повільно роз’їхалися, відкриваючи перед ними темне приміщення. Усередині панувала гнітюча тиша, порушувана лише ледь чутним гудінням серверів. По обидва боки стояли високі стелажі, заставлені блоками пам’яті. 

— Де шукати? — прошепотів Олекса. 

— Вони зберігають спогади за датами, — відповіла Ася, підходячи до одного з терміналів. — Нам потрібно знайти архіви, де згадано твоє ім'я. 

Вона швидко пробіглася по дисплею, ковзаючи пальцями по екрані. 

— Ось, є! Твої файли позначені як А-017, — сказала вона. 

— Як і в минулому документі… 

— Так. Це означає, що ти — один із їхніх ключових агентів. 

Олекса не знав, як на це реагувати. Його руки машинально стиснулися в кулаки. 

— Я був для них просто інструментом, — тихо промовив він. 

Ася кивнула. 

— Але тепер ти маєш вибір. 

Вона ввела код доступу. Один із серверів зблиснув синім світлом, і через кілька секунд з’явився перелік файлів. 

— Тут усе... Твоє життя, твої завдання, твої зради й відданості, — сказала вона. — Хочеш дізнатися правду? 

Олекса глибоко вдихнув і натиснув на перший файл. 

Файл "Протокол Гриневича" 

Екран спалахнув, і перед ним з’явилося відео. 

Він побачив себе — трохи молодшого, зосередженого, одягненого в чорний костюм. 

— Об’єкт А-017 повністю інтегрований у систему, — говорив голос за кадром. — Підтверджуємо, що метод стирання пам’яті працює бездоганно. 

На відео він сидів у білосніжній кімнаті, а поруч стояв чоловік у формі. 

— Що ви хочете, щоб я зробив? — спокійно питав Олекса на записі. 

— Виконати завдання. Усунути ціль. 

— Хто ціль? 

На мить відео затрималося, і екран блимнув. Потім Олекса побачив... себе. 

Він відсахнувся. 

— Це що?.. 

Ася швидко перемотала файл вперед. 

— Вони використовували тебе знову і знову, — пояснила вона. — Кожного разу ти проходив той самий цикл: отримував завдання, усував когось, а потім вони стирали твою пам’ять і запускали процес знову. 

Олекса відчув, як у грудях наростає лють. 

— Я вбивав сам себе? 

— Це ілюзія. Вони програмували твою свідомість, змушуючи бачити в "цілі" когось іншого, — Ася подивилася йому в очі. — Але щоразу, коли ти наближався до розгадки, вони скидали твою пам’ять і починали все заново. 

Його дихання стало уривчастим. 

— А якщо я згадаю все? 

— Тоді вони не зможуть контролювати тебе. 

Олекса стиснув щелепи. 

— Як відновити пам’ять? 

Ася на мить замислилася, а потім кивнула на одну з капсул у дальньому кінці кімнати. 

— Є спосіб. Але це небезпечно. 

— Я готовий. 

Вона ввела код, і капсула відкрилася, випускаючи густий білий пар. 

— Ти або згадаєш усе, або вони знайдуть нас раніше. 

Олекса зробив крок уперед. Відступати було нікуди.