Олена Закаєва - Сенсація "Початок", Олена Закаєва

Розділ 12: Пастка в парку

Наступного дня Софія вирушила до страрого парку за містом. Це місце, здавалось би, було ідеальним для таємної зустрічі, подалі від камер та натовпу. Вона вже кілька разів була там, але сьогодні відчувала, що щось не так. Повітря було вологим і важким, а віддалена тиша здавалася неприродною.

Приїхавши на місце, Софія побачила Олену, яка стояла біля страрого дерева, ховаючись у тіні. Вона виглядала розгубленою, її очі метались навколо, нібт вона не могла знайти безпечного місця навіть тут. Софія відчула, як серце стискається від занепокоєння. Олена не була схожа на себе.

 - Ти прийшла, - ледве вимовила Олена, наближаючись до Софії. - Але вони слідкують за мною, я не можу залишатися на місці довго. - Голос її був тривожний, а руки тремтіли.

Софія відчула, як її нерви розпирають. Щось було не так, але вона не мала часу на роздуми. Олена швидко витягнула з кишені маленьку флешку і простягла її Софії.

 - Це те, що ти повинна мати. Воно може все змінити, - прошепотіла вона, глянувши навколо, ніби боялась, що хтось їх чує.

Софія на мить забула про небезпеку, зосередившись на флешці. Вона хотіла запитати, що саме на ній, але не встигла. У наступну митьз тіні, що вплала від старих дерев, вийшли двоє чоловіків. Вони були у чорному, маски приховували їхні обличчя, а рухи були швидкими і злагодженими, ніби вони вже мали досвід у подібних ситуаціях.

Софія відчула, як її серце починає шалено битися. Вона зрозуміла, що потрапила у пастку.

Один з чоловіків, не змінюючи виразу обличчя, заговорив:

 - Ви обидві підете з нами, - його голос був холодним, без емоцій.

Олена стисла губи і поглянула на Софію з певною рішучістю в очах. Софія не знала, що сталося, але інтуїтивно відчула, що це не просто погрози. Вони були тут, щоб забрати їх і змусити мовчати. Можливо, вони навіть не планували залишити свідків.

Але раптово Олена зробила несподіваний рух. Вона кинулася вперед, прямо на одного з чоловіків, намагаючись його вдарити. У той же момент Софія зрозуміла, що це її шанс.

 - Тікай!!! - прошепотіла Олена, її голос був різким і швидким.

Софія навіть не встигла зреагувати. Вона, не думаючи, побігла через парк, шукаючи будь-яку можливість сховатися. Земля під ногами була мокрою від нещодавніх дощів, і кожен крок віддавався у серці. Вона почувала, як хтось женеться за нею, але не мала часу обертатися. Ноги несли її, скільки сили було в них.

Парк здавався безкрайнім лабіринтом. Високі дерева, заплутані стежки, все це тільки сприяло її швидкому пересуванню. Відстань між Софією і її переслідувачами поступово збільшувалася, але її пульс не зменшувався. Вона бігла, навіть не знаючи, куди, головне - далеко від них.

Раптом вона помітила стару бетонну стіну, занедбану і порослу мохом. Це була її єдина надія сховатися. Вона мчала до неї, відчайдушно намагаючись не зробити жодного зайвого руху. Вона дісталася до стіни і, не вагаючись, зупинилась, шукаючи місце для схованки. Серце билося в такт кожному її диханню, але вона не могла дозволити собі панікувати.

За декілька секунд, відчуваючи, як на неї навалюється тиша, Софія сховалася за стіною. Вона заплющила очі, присоухаючись до кожного звуку. Відстань між нею і її переслідувачами була вже значною, але вона все одно чула, як вони наближаються. Вони не могли б не помітити, куда вона поділася.

Тривога наростала, але Софія залишалася на місці, не рухаючись. Вона намагалася дихати тихо, намагаючись не створювати жодних звуків. Кожен її рух міг стати фатальним.

Але на її щастя, переслідувачі не змогли знайти її. Вони пройшли повз, не помітивши її сховок. Софія зітхнула з полегшенням, хоча її нерви були на межі. Вона знала, що це тільки частина великої гри, і що небезпека все ще чекає її попереду. Але зараз їй було важливо дістатися до безпечного місця. 

Вона тихо відступила від стіни і почала повільно рухатись назад, залишаючи парк позаду. Тепер її головне завдання - знайти Олену і вивезти її з цього кошмару. Вона не могла залишити свою союзницю на розправу. Але, що б не сталося далі, вона знала одне: у цій грі немає місця для помилок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍