Олена Закаєва - Сенсація "Початок", Олена Закаєва

Софія сиділа в темному кабінеті, вдивляючись у екран комп’ютера. Нові нападки на її репутацію, фейкові новини та докази, що їх намагалися використати проти неї, не залишали її ні на хвилину у спокої. Вона була втягнута в боротьбу, яка ставала дедалі небезпечнішою. І от в цей момент, коли кожен її крок здавався настільки вагомим, і будь-яка помилка могла стати фатальною, телефон раптово завібрував.

Голос Олени на іншому кінці дрібно тремтів, що не могло не викликати занепокоєння в Софії.

— Софіє, вони дізналися, що я тобі допомогла, — сказала Олена, її голос був відчайдушним. — Я більше не можу залишатися тут. Мене постійно слідкують, і я боюся, що вони вже на порозі.

Софія відчула, як її серце затрепетало від тривоги. Олена була її головним джерелом інформації, вона була тим самим невидимим голосом, який допомагав відкрити правду про корупцію у місті. Але якщо вона була на гачку Сліпчуків, це означало, що небезпека наближається. Софія знайшла сили, щоб не піддатися паніці.

— Заспокойся, Олено, — сказала вона впевнено, хоча сама розуміла, що цей дзвінок не обіцяє нічого хорошого. — Я знайду спосіб тебе захистити. Ти маєш зникнути на кілька днів, переміщатися, не залишати слідів. Тримайся подалі від усіх, хто може на тебе натрапити.

Олена затримала подих, і Софія могла відчути, як важко їй це було чути. Всі її переживання та страхи перед новими загрозами здавалися справжніми. Вона могла собі лише уявити, як Олена переживає, що її життя зараз повністю зависло між життям і смертю.

— У мене є ще один доказ, — сказала Олена, і голос її став ще тихішим, ніби боялася, що її почують навіть через телефон. — Він може допомогти нам уцьому, але я не можу передати його по електронній пошті чи телефону. Ми маємо зустрітися завтра.

Софія відчула важливість цього моменту. Якщо Олена мала новий доказ, то це могло стати ключовим етапом у розслідуванні. Водночас вона почала розуміти, що така зустріч може бути пасткою, спробою заманити її в руки тих, хто її переслідував.

— Добре, — відповіла Софія, але її розум вже обмірковував варіанти. — Де і коли ми зустрінемося?

— На тому самому місці, де ми вперше обговорювали все це, — відповіла Олена. — Там безпечно. Але пам’ятай, я не можу довіряти електронним засобам зв’язку. Це надто небезпечно.

Софія кивнула, навіть не розуміючи, що насправді робить. Їй не залишалося нічого, окрім як погодитися. Вона мала відчуття, що кожен її крок зараз важливий і пов’язаний з ризиком. Вона знала, що кожен зв'язок із Оленою, кожен доказ, який вона зберігає, може стати її порятунком або катастрофою.

Після розмови Софія залишилася сама зі своїми думками. Вона відчувала, що опиняється на межі. Зустріч з Оленою була ризиком, але якщо вони мали те, що могло зруйнувати все, що побудували Сліпчуки, то вона повинна була ризикувати. Це не був вибір, це було необхідністю. Вона не могла дозволити, щоб все це було марно.

Але Софія почала розуміти, що ставка на правду може мати високу ціну. Вона не тільки ризикувала своєю кар'єрою, а й своїм життям. Потрібно було діяти, і швидко. Потрібно було бути обережною, не давати їм ані найменшої можливості перехопити ініціативу.

Вночі Софія сіла за стіл і почала ретельно перевіряти свої шляхи виходу з цієї ситуації. Вона знала, що кожна її дія може привести до фатальних наслідків. Всі ці повідомлення, фальшиві звинувачення, переслідування — все це було частиною великої гри. І тепер вона була на черзі. Вона не могла просто дозволити їм забрати її віру в правду.

Софія вирішила, що не зможе більше покладатися тільки на свої власні сили. Вона повинна знайти союзників у цій боротьбі. І ось тепер — коли вона отримала доказ, вона повинна була прийняти остаточне рішення: чи зможе вона довірити свою безпеку правді і отримати підтримку, чи ж усе це дійсно призведе до її катастрофи.

На наступний день, підготовлена до найгіршого, Софія вирушила на зустріч з Оленою.