Стася - "Ритм твоїх слів", Стася

Глава 12: Ніч, яка змінює все

Вулиці вже були порожніми, але місто жило своїм особливим ритмом. Всі бари, кафе і ресторани вже давно закрили свої двері, але Олексій, здавалось, знав якісь секретні стежки. Він вів її через темні алеї, де під ногами хрустіли залишки снігу, а з вікон лунала музика і сміх — ніч була наповнена життям, яке не було доступне більшість часу.

Катерина відчувала, як кожен крок звільняє її від її звичного тягаря, від повсякденних турбот і обов'язків. Їй не хотілося думати про завтра, про понеділок, про всі справи, які чекають на неї в офісі. Зараз було лише тут і зараз.

Олексій раптом зупинився біля старого будинку, вікна якого здавались темними та загадковими. Він обернувся до неї, з таємничим виразом обличчя.

— Ми на місці.

Катерина поглянула на нього, намагаючись зрозуміти, що він мав на увазі.

— Що це за місце?

— Це — один з небагатьох залишених барів, де можна знайти гарну музику та просто відпочити без суєти. Це місце, яке не має реклами і не заявляє про себе. Тут приходять тільки ті, хто знає, де і коли шукувати.

— Ого, ти справжній мандрівник, — зауважила Катерина, глянувши на нього з подивом.

— Ну, я намагаюся знати такі місця.

Олексій натиснув дверний дзвінок, і через кілька секунд двері відкрилися. Вітражі і непомітний інтер’єр надавали цьому бару особливого колориту. Вони потрапили всередину, і відразу стало ясно — це місце не для всіх. Тут панувала тепла атмосфера, відчувалася свобода, і навіть мрії здавались реальними.

— Класно, — сказала Катерина, захоплено озираючись. — Я навіть не уявляла, що таке існує у нашому місті.

— Ну, я ж говорив, що місто може бути захоплюючим, якщо знайти правильні місця, — усміхнувся Олексій, запрошуючи її до столика біля вікна.

Вони сіли. Катерина була вражена атмосферою. Тільки тут вона змогла відчути справжню легкість. Вона не хвилювалася про те, що хтось на них дивиться, не думала про те, як їй треба буде повернутися додому і що про це скажуть колеги. Вона була тут, разом з ним, і це було все, що мало значення.

— Ти ж не думала, що все буде так просто, — сказав Олексій, помітивши її здивований погляд.

— Можливо, я просто не вмію це оцінити, — відповіла вона, знизивши плечима. — Але для мене це вже справжній шок. Весь цей день… чи вечір.

— Ти цього заслуговуєш, — серйозно сказав він, глянувши на неї з тим самим теплим, розслабленим поглядом. — Ти ж не вважаєш, що життя має бути лише роботою?

Катерина знову замислилась, дивлячись на своє відображення в склянці з водою. Як багато вона залишала позаду, скільки часу витрачала на те, щоб знову тримати все під контролем, але як мало було моментів, коли вона могла просто зупинитися і вдихнути.

— Мабуть, я давно не давала собі можливості просто відпочити.

Олексій усміхнувся, наливаючи їй напій.

— Тому я і тут. Щоб допомогти знайти ці миті.

Вона підняла келих, поглянула в його очі і зрозуміла, що цей момент — не просто випадковість. Це було щось більше. Щось, що зможе змінити її.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍