Карлос Кастанеда - Мистецтво сновидінь

Я почув, як ставлю те саме питання, що поставив першого разу, коли він розповів мені про творення сновидінь:

— Та чи можливо таке зробити?

Дон Хуан, вочевидь, зауважив мою недоумкуватість і зі сміхом повторив ту саму відповідь, яку дав мені раніше:

— Звісно, можливо. Цей контроль нічим не відрізняється від контролю над будь-якою ситуацією в наших повсякденних життях.

Я швиденько подолав своє збентеження й готовий був ставити нові запитання, проте дон Хуан випередив мене й почав пояснювати аспекти другої брами сновидінь — і від цих пояснень мені стало ще більш моторошно.

— Є одна проблема з другою брамою, — казав він. — Проблема, яка може виявитись серйозною залежно від схильності нашої природи. Якщо ми схильні потурати власній прив’язаності до речей і ситуацій, то очікуймо стусана в щелепу.

— В якому сенсі, доне Хуане?

— Подумай хвилинку. Ти вже пережив химерну радість від дослідження вмісту своїх сновидінь. Уяви, як переходиш від сну до сну, споглядаючи все, роздивляючись кожну деталь. Неважко збагнути, що можна потонути в смертельних глибинах. Особливо якщо ти схильний потурати собі.

— Хіба тіло чи мозок природним чином не зупинять цього?

— Якщо це природний сон, тобто звичайний, так. Але це не звичайна ситуація. Це — сновидіння. Сновидець, який подолав першу браму, уже досягнув свого енергетичного тіла. Отже, те, що проходить крізь другу браму, перестрибуючи від сну до сну — це енергетичне тіло.

— Який в усьому цьому сенс, доне Хуане?

— Сенс такий, що, перетнувши другу браму, ти повинен налаштуватись на більший і значно тверезіший контроль над своєю увагою сновидіння — єдиного запобіжного клапана для сновидця.

— Що це за запобіжний клапан?

— Ти сам побачиш, що справжня мета сновидіння — удосконалити енергетичне тіло. Ідеальне енергетичне тіло водночас, звісно, має такий контроль над нашою увагою сновидіння, що змушує його зупинитися, коли треба. Це і є запобіжний клапан, який мають сновидці. Байдуже, як сильно вони можуть потурати собі — у потрібний час увага сновидіння неодмінно виштовхне їх на поверхню.

Я заново розпочав черговий квест. Цього разу мета була ще менш уловимою, а складність ще вищою. Так само як і з першим завданням, я не міг вирішити, що робити. І мав гнітючу підозру, що вся моя практика не дуже допоможе цього разу. Після численних невдач я махнув рукою й вгамувався, аби просто відпрацьовувати далі фіксацію уваги сновидіння на кожному предметі в моїх снах. Прийняття власних вад нібито дало мені стимул, і я ще більш майстерно навчився втримувати зображення будь-якого предмета вві сні.

Минув рік без жодних змін. Потім одного дня дещо змінилося. Коли вві сні я дивився з вікна, намагаючись з’ясувати, чи вдасться помітити трохи краєвиду за вікном, якась подібна до вітру сила, котру я відчув як дзижчання у вухах, ривком витягла мене крізь вікно надвір. Перед самим ривком мою увагу сновидіння привернула дивна споруда на деякій відстані. Вона була схожа на трактор. Наступне, що я зрозумів: я стою біля неї, роздивляючись її.

Я чудово усвідомлював, що сплю. Я озирнувся перевірити, чи знайду вікно, з якого виглядав. Навколо була ніби ферма в сільській місцевості. Жодних будинків видно не було. Я хотів поміркувати над цим. Хай там як, усю мою увагу поглинула значна кількість сільськогосподарської техніки, що валялася навколо, наче нічийна. Я роздивлявся газонокосарки, трактори, комбайни, дискові плуги, молотарки. Їх було стільки, що я й забув свій початковий сон. Я хотів тоді зорієнтуватися, обзираючи довколишній пейзаж. Удалині було щось схоже на білборд і кілька телефонних стовпів навколо нього.

Щойно зосередивши увагу на тому білборді, я опинився біля нього. Від металевої споруди білборду мені стало лячно. Вона була загрозлива. На самому ж білборді красувалася фотографія будинку. Я прочитав напис — це була реклама мотелю. Я мав характерну впевненість, що я в Орегоні чи у Північній Каліфорнії.

Я став шукати інших деталей оточення в моєму сні. Дуже далеко я побачив гори, а ближче — якісь зелені круглі пагорби. На тих пагорбах росли скупчення, як мені здалося, каліфорнійських дубів. Я хотів, щоб мене притягло до тих зелених пагорбів, але притягли мене далекі гори. Я був переконаний, що це Сьєрра.

Уся моя енергія сновидіння покинула мене в тих горах. Але перед тим мене попритягувало до всіх можливих деталей рельєфу. Мій сон більше не був сном. Судячи з моєї здатності сприймати, я, імовірно, побував у Сьєррі, ширяючи над ущелинами, валунами, деревами, печерами.

Я перелітав від прямовисних стін до гірських вершин, доки запал не скінчився і я вже не міг ні на чому зосередити увагу сновидіння. Я відчув, що втрачаю контроль. Врешті-решт я більше не бачив краєвиду — лише темряву.

— Ти досягнув другої брами сновидінь, — сказав дон Хуан, коли я переповів йому свій сон. — Наступним кроком ти маєш перетнути її. Перетнути другу браму — дуже серйозна справа, вона вимагає винятково дисциплінованих зусиль.

Я не був упевнений, що виконав завдання, яке він окреслив мені, адже насправді не прокидався в іншому сні. Я спитав дона Хуана про таку невідповідність.

— Моя помилка, — визнав він. — Я казав тобі, що треба прокинутися в іншому сні, але мав на увазі, що треба змінювати думки у впорядкований і точний спосіб, як зробив ти. З першою брамою ти змарнував багато часу, шукаючи винятково свої руки. Цього разу ти підійшов безпосередньо до розв’язання, не турбуючись, аби дотримуватись цього наказу прокинутися в іншому сні.

Дон Хуан сказав, що існує два способи правильно перетнути другу браму сновидінь. Один — прокинутися в іншому сні, тобто побачити вві сні, що тобі сниться сон, а потім — що прокидаєшся від нього. Альтернативний варіант — скористатися предметами зі сну, щоб викликати інший сон, точнісінько як я й зробив.

Як завжди за весь цей час, дон Хуан дозволив мені практикуватися без будь-якого втручання з його боку. І я закріпив ті два варіанти, які він мені описав. Або мені снилося, що я бачу сон, з якого прокидаюся, або я рвучко переміщувався від одного предмета, доступного моїй увазі сновидіння, до іншого, не зовсім доступного. Або ж я входив у легку варіацію другого способу: дивився на будь-який предмет уві сні, не відводячи погляду, доки той не змінював форми, а змінивши форму, затягував мене в інший сон крізь вир дзижчання. Однак ніколи мені не вдавалося вирішити заздалегідь, яким з трьох шляхів піти. Мої заняття сновидіннями завжди кінчалися тим, що я вичерпував свою