Юрій Тарнавський - Теплі полярні ночі, Юрій Тарнавський

Поле нещодавно скосили та прибрали з нього сіно, і Адек та Бодек грали на ньому в поло проти граб’ї й тата, перші два — на Стені й Оллі відповідно, граб’я — на Маршалку, а тато — на Яні Аморі, і вони, гасаючи полем верхи, ганяли маленький круглий м’ячик дерев’яними молотками на довгих гнучких держаках.

На хлопцях були жорсткі круглі білі кашкети з маленькими чорними дашками, червоні сорочки з короткими рукавами й вузькі білі штани; граб’я був у білому корковому шоломі, який одягав, коли їздив на мотоциклеті, у білій сорочці з короткими рукавами та в галіфе кольору хакі, яке носив, коли їздив верхи; тато ж був у звичайній білій сорочці із засуканими рукавами й подібнім до граб’євого галіфе, в якім теж зазвичай їздив верхи. Був він простоволосий. Всі чотири були взуті у високі чорні чоботи.

Хлопці грали значно краще за граб’ю з татом і упевнено перемагали, сміючись і звертаючись один до одного англійською. Вони навчилися грати в поло під час навчання в Англії. Їхній навчальний рік починався за кілька днів, і тут випала нагода зіграти ще одну гру перед від’їздом.

Ти був з мамою?

Був теплий і сонячний день, тож ми з мамою вийшли на прогулянку й зупинилися, щоб поспостерігати за грою.

Хтось кричав?

Спостерігаючи за грою вже певний час, я раптом почув голос Анни, сестри граб’ї, що вигукувала його ім’я: «Ка-а-а-а-а-роль! Ка-а-а-а-а-роль! Ка-а-а-а-а-роль!» — звук лунав з двору. Вона дуже дивно кликала людей, ляскаючи долонею по відкритому роту, коли вигукувала ім’я. Якщо так робити, звук летить далі.

За мить це почула й мама, зауваживши, що кличуть граб’ю, але вона не хотіла переривати гру.

Однак його гукали й далі, і нам обом, мені й мамі, стало незручно, про що ми й сказали одне одному, але потім голос замовкнув, і ми припинили хвилюватися. Вочевидь, причина, через яку кликали граб’ю, виявилася не такою вже й важливою.

Незабаром по тому ми знову почули, як сестра граб’ї вигукує його ім’я, але тепер уже звично — «Кароль! Кароль!» — десь близько, за нашими спинами.

Повернувшись, ми побачили, що вона біжить до нас, схвильована, волосся розпущене, на обличчі — вираз відчаю.

Тепер ми вдвох занепокоїлися. Напевно, в палаці сталося щось серйозне: когось поранило або трапилося якесь інше нещастя.

Ледь тримаючись на ногах, спотикаючись і задихаючись, проте й надалі вигукуючи братове ім’я, вона пробігла повз нас у поле до нього.

Тоді її помітили всі, гра зупинилася, і граб’я поїхав назустріч сестрі галопом.

Зацікавлені, ми з мамою побігли слідом і, наздогнавши її, почули, як вона сказала задиханим голосом, що німецькі війська перетнули польський кордон. Країна вступила у війну.

14

Знову під кущами?

Погода й надалі стояла чудова, і за кілька днів, вибігши вранці на прогулянку, я побачив чоловіка, що лежав на землі під кущами рододендрона під терасою палацу, де я вперше зустрів Кароліну. Він був в однострої, і я подумав, що то німецький вояк, який сховався, плануючи на нас напасти.

Душа з ляку пішла мені аж у п’яти, і я, ледь дихаючи, чимдуж помчав додому й одразу побіг у батькову контору, щоб усе йому розповісти.

Ми забігли в наше помешкання, тато взяв пістолет і побіг туди, де, як я йому розповів, лежав вояк. Мені й мамі батько заборонив іти слідом, наказавши залишитися всередині й заховатися під ліжком, якщо почуємо постріли. Нора була в школі — навчання почалося кілька днів тому.

Ми довго чекали, доки розпочнеться стрілянина, але, не дочекавшись, вирішили вийти та подивитися, що відбувається. Ми хвилювалися за тата.

Біля того місця, де я помітив вояка, зібралося кілька чоловіків, серед них тато, граб’я й Адек з Бодеком. Ці двоє не поїхали до школи через невизначене становище. Однак усі трималися спокійно й стишено розмовляли.

Виявилося, що вояк не німець, а поляк, і він мертвий.

Чоловік лежав на спині, збоку — рушниця, а на землі біля нього виблискувала велика калюжа чогось жовтого.

Я подумав, що то нутрощі та вміст шлунка, який вилився, коли йому розпороли черево, але насправді то була величезна купа набоїв. Невідь-чому він носив їх насипом у парусиновій торбі, що лежала поруч.

Його було не застрелено, а заколото ножем у бік, і ніхто не знав, хто він такий. Після того як солдата поранили, він, напевно, намагався сховатися у дворі, заповз під кущі рододендрона, де і помер.

Підозрювали, що десь тут діють німецькі диверсанти, і хоча ніде не стріляли, відтепер ніхто вже не почувався в безпеці.

Тата не мобілізували?

Тато спакував свою валізу і вдень та вночі сидів біля радіо, очікуючи наказу про мобілізацію, готовий вирушити миттєво, але так його й не почув. Німці просувалися так швидко, бо країна розпадалася.

15

Німці?

Одного ранку селом пішов поголос, що йдуть німці, і пізніше цього дня, майже ввечері, гучний гул долинув з дороги, яка вела на захід, а над верхів’ями дерев з того боку зависла хмара пилу. Всі вибігли та стали при дорозі біля брами, чекаючи німців.

Тато, мама, Нора, я, граб’я, його сестра, Адек і Бодек і всі, хто жив у дворі, зібралися в одному кутку перехрестя, а в іншому перед школою зійшовся значно більший натовп із села. Панни Аделі серед нас не було. Думаю, тоді вона вже не жила в маєтку.

Тривалий час дорога лишалася порожньою, але потім з-за повороту з’явилося щось темне й посунуло на нас. Дехто почав радісно кричати польською: «Nasi jadą! Nasi jadą!» — «Наші їдуть! Наші ідуть!» — та за мить змовк. Стало видно, що то не польське військо, а німецьке.

Вони були інакші?

Їхні однострої були сіро-зелені, а не гірчичні, а шоломи вигнуті глибоко ззаду і по боках і були зверху іншої форми. На позір усі вони були молоді, й у багатьох рукави були засукані вище ліктя, чого я ніколи не бачив у вояків раніше. Через це вони видавалися дуже завзятими.

Німці їхали на мотоциклетах — деякі з боковими причепами, — багато хто з автоматами, що скидалися на великі чорні пістолети, що звисали на ременях з ший на груди, і кулеметами, встановленими на причепах спереду.

Частина була на автомобілях, схожих на човни, в рудуваті, жовті й зелені плями, з великою чорною запаскою на капоті й опущеним лобовим склом; у звичніших авто зі складеним дахом; у панцерниках в плямах з