Вікторія Франко - Обираю тебе, Вікторія Франко

— Ні… — прошепотіла я у відчаї, наче божевільна мотаючи головою. Засмучено опустивши очі додолу, мало не розплакалася, чудово усвідомлюючи навіщо Янгол з’явився.

— Привіт, Єво. Як почуваєшся? — поцікавився він привітним тоном, ніби ми були старими друзями, які давно не бачилися.

— Добре, — насилу вичавила з себе відповідь. Юнак же дістав з холодильника пляшку з молоком й люб’язно подав її мені.

— Бачив, ви з чоловіком купили квитки до Німеччини. Найближчими днями у тебе призначена операція, — спокійно промовив Янгол та діловито розсівся на стільці, заклавши ногу за ногу. Я ж так і стояла нерухомо з тією пляшкою в руках, не розуміючи, в яку гру він зі мною грав. 

— Місцеві лікарі кажуть, що в мене є ще мінімум місяць. А закордонні запевняють — якщо я лікуватимусь, то є шанси подолати хворобу, — навіщось випалила я, впевнено задерши підборіддя. Не знала, що саме очікувала почути у відповідь. Адже чудово розуміла, що мої слова навряд могли б зупинити Янгола зробити те, для чого він прийшов.

— Так і є, — враз ошелешив юнак мене своєю відповіддю. Немов ідіотка, мовчки витріщаючись на нього, я помітила в карих очах загадковий вогник і повністю розгубилася, не розуміючи чим він був викликаний.

— В якому сенсі? Тобто, ти не забереш мене? — перепитала зі слабкою надією на диво. Здавалося, що в цю мить навіть не дихала, очікуючи відповіді. 

— Заберу, але точно не сьогодні, — Янгол загадково пограв бровами, остаточно збивши мене з пантелику. — Заспокойся, Єво, й припини налякано тремтіти. В тебе попереду довге і насичене життя.

Поставивши пляшку на стіл, я обійняла себе за плечі, й відчайдушно намагалася опанувати своїми емоціями, що хаотично гасали в голові, наче неслухняні діти.

— Янголе, я нічого не розумію… Виходить, ти збрехав коли сказав, що мій час вичерпано. Але навіщо?

— Щоб швидше привести тебе до тями, Єво, — впевнено відказав хлопець, важко видихнувши. — Ти впевнено йшла не тим шляхом, тож я мусив трохи тебе провчити. Інакше б ти, моя люба, втратила свій дорогоцінний час, призначений для лікування.

— Рада дозволила тобі втрутитися? 

— Так, — кивнув Янгол, виблискуючи задоволеним поглядом. — Мені вдалося їх вмовити.

— Але навіщо це тобі? Я не розумію…

— Ти усвідомлюєш цінність кожного життя на Землі. Щодня борешся за людей. Я поважаю таких як ти  й завжди відстоюю вас перед Радою. 

— Дякую, — випалила щиро і, не контролюючи свої емоції, на радощах кинулася обіймати Янгола. Розгубившись, хлопчина несміливо обійняв мене у відповідь, а потім відразу ж відсторонився й трохи прокашлявся.

— Єво, наостанок я маю до тебе дуже важливе завдання на майбутнє. Пообіцяй мені, що більше ніколи не повториш свою помилку. Щоб не сталося, завжди цінуватимеш життя й навчиш цього своїх дітей. Сучасний світ складний і часом жорстокий, але водночас в ньому є багато прекрасного. Поки в ньому живуть люди, які це розуміють і здатні цінувати те, що їх оточує — людське існування матиме шанс на продовження.

— Янголе, але ж ми з Адамом не маємо дітей… — промовила я ледь чутно, збентежено кліпаючи віями.

У відповідь на мої слова, юнак лише загадково посміхнувся й, більше не промовивши жодного слова, розчинився в повітрі. Нарешті усвідомивши зміст його слів і натяків, я мало не збожеволіла від шквалу емоцій, що пронизали мене з ніг до голови. Заховавши обличчя в долонях, опустилася на коліна, й не змогла стримати сліз щастя. Розуміла, що попереду на нас з Адамом чекало ще багато випробувань, але все одно подумки щиро дякувала Янголу і вищим силам за подарований мені шанс. Пообіцяла їм і собі, що нізащо у світі його не змарную та цінуватиму кожну мить життя.

Повернувшись у спальню, тихенько залізла під ковдру й міцно притиснулася до чоловічих грудей. Крізь сон Адам обійняв мене і пригорнув до себе, а я ніжно поцілувала коханого в щоку, почуваючись без перебільшення найщасливішою людиною на Землі.

Дякую усім, хто зацікавився цією історією. Цінуйте кожну мить життя, й бережіть себе та своїх близьких))

Якщо вам сподобалася книга, не забудьте поставити вподобайку біля її обкладинки. Звісно ж, заохочую кожного залишити свій коментар про ваші враження)) 

Ласкаво запрошую й до інших моїх книг))

Кінець