Влада Клімова - Щоденники рієлтора. Чарівниця Діана, Влада Клімова

З першим снігом в моїй оболонській квартирі все-таки розпочався справжній ремонт. Виявляється Софія знала дуже багато потрібних людей, серед яких були й професійні будівельники. Інколи підприємлива пані зверталася до хлопців, щоб зі страхітливої комірки зробили гарні стіни на продаж. Це теж були її методи рієлтора-професіонала. Виходить, якраз мій варіант!

Жваві чоловіки миттю взялися за роботу та вже заповнили мою хатинку мішками і коробками сучасних будматеріалів. Вони настирливо свердлили й вибивали та діставали цим моїх сусідів. Я спробувала почепити на дошці оголошень слова із вибаченнями, але обурені бабусі все одно нарікали на кляту малолітку з сімдесят п'ятої, що заважає їм спати вдень.

Закохана й піднесена Навроцька відразу запропонувала повикидати зайві стіни, аби розсунути в квартирі простір. Порівнюючи з її простором - я була тільки ЗА!

Дядьки зробили, як їх попрохали й тепер у мене теж з’явилось пристойне місце гігієни. На диво, в кімнатку влізе все: душова кабіна, пралка, туалет і біде... Не від «жіночого кохання», а від оновлення у власному куточку, я не ходила, а літала!

Далі завзяті хлопці залишили в минулому стіну між кухнею й кімнатою. Наразі світла та простора вітальня кликала зайти, а в дальньому куточку прилаштувалася їдальня, з новітньою плитою. Стіни колишнього страхіття зробилися рівненькі, наче дзеркало. А ще могутні будівельники щоденно звітували про роботу та витрати на мій ремонт. На підвіконні, в баночці з-під кави, вони дбайливо складали чеки. Я відмовлялася перевіряти, але хлопці навіть ображалися. Вони всі вже побували в Європі, а тому стримано звітували за кожну копійчину. Це теж надихало!

Вперта наставниця, не лише в коханні, а й в роботі продовжувала вести мене дорогою нагору. Вона вважала, що без авто – рієлтору ніяк. А тому примусила мене записатися на курси водіїв. Ось це навчання мені дуже сподобалося!

Потім Софія, майже силоміць заволокла мене в салон, де ми купили собі шубки з норки (короткі, теплі та легенькі). Її - неначе ніч, а в мене - ніжна і світленька. Але цей факт зовсім не означав, що в парі вона домінує.

В моєму дивному житті взагалі краще не звертатись до внутрішньої філософії. Але ж, як не крути, а замість чоловіка в мене Софія... Зі сторони наші стосунки виглядали, наче матуся дуже любить свою доню. Різниця у двадцять два роки дозволяла так думати.

Бувало й таке, що в спину нам кидали: «Потворні лесбі...» Тоді мій мозок закипав відвертим гнівом й хотілося спитати у розумника: що б він робив на моєму місці? Адже я виживаю у спосіб, котрий підкинула доля. Можливо, я не права? Але в голові звучало одне: «Народжений повзати – літати не зможе. А я літати дуже хочу!»

Зовсім не через дружбу з провідним фахівцем, а через власну впертість і старання мої успіхи були все помітніші. Виходить, що життя спочатку відбере все й викине у простір, а потім намагається повернути людинці хоч якісь борги. Магда вчила мене, що зарозумілість то гріх. І тому я навіть не здогадувалась, що всі досягнення на шляху до слави й заможності - мої власні.

Ось деякі наші співробітниці шукають клієнтів, заліплюють рекламою вулиці та нічогісінько не продають. А я, схопившись за найменшу справу, зубами вигризаю з неї все й позитивний результат не змушує на себе чекати. Буває, що задоволені клієнти діляться радістю придбання з друзями й тоді зацікавлені особи теж звертаються саме до мене. За віком в «Новоселі» я наймолодший фахівець. Але після формальних курсів вже маю вищу категорію й тому ніколи не займаюся орендою (не маю часу на низьку платню).

Та якось Жанка підкотила з настирливим проханням. Сказала, що її сусід, через розлучення, віддав родині все й залишився на вулиці, без грошей на купівлю житла.

– Діанко, допоможи людині! Він хороший чоловік, але чомусь страшенно безталанний... Я й сама допомогла б, але після тієї судової тяганини, не можу. Хрульова, як дізнається, знищить. Спустись на землю, посприяй людині, – канючила вона.

– Та добре, не питання! Давай його контакт, – знизала я плечима і вже забігала курсором об’єктами оренди.

Я забила до планшета кілька варіантів та віднайшла пів годинки для її нещасливого знайомця. В обумовленому місці він з’явився вчасно. Могутній чолов'яга ввічливо прочинив для мене дверцята і я забралася в авто.

– Вітаю! Дякую, що погодились допомогти. Мене звати Кирило Латуш. Я, знаєте, працюю...

– Діана Ковтун. Тільки прошу Вас: мені біографія не потрібна. Просто помовчіть, будь ласка. У мене сьогодні ще купа справ, а голова зранку тріщить, – нахабно обірвала я клієнта та перепрошувати зовсім не збиралась. А він приємно посміхнувся й зробив це за мене:

– Я перепрошую, професійна звичка. Багато, знаєте, працюю з різними людьми. До речі, можу запропонувати аспірин.

Від ліків я відмовилась простим кивком і далі ми помчали в повній тиші. Вів водій грамотно та прямував коротким шляхом, але часу в нас було достатньо. Так довго мовчати я не звикла й тому порушила тишу:

– Ну, добре говоріть: ким Ви працюєте? Невже десь є ще більший вир людей, ніж у моїй професії?

– Не буду стверджувати точно, бо я інструктор з виживання. Зазвичай консультую групи та маю власний клас для тренувань. Коли на телебаченні знімають щось екстремальне, інколи буваю й там. Це виглядає дуже дивно, правда? Навчаю інших виживати, а самому жити ніде... Прошу! – доволі коротко й чітко розказав клієнт про своє життя та вже під’їхав у перший двір.

Мабуть, умілець виживати залишився б і там та я була категорично проти. Хто взагалі здає таке житло? Краще б спалили! На другім варіанті Угоду ми підписали. Від копійчаної винагороди я вперто відмовилась. Людина міститься за бортом долі. Хіба мені це невідоме? Та й взагалі, десь через пару днів, я планувала підписати таку Угоду, що цьому нещасному й не снилося. Діано, не хвались, то гріх!

Після сьогоднішніх занять в автоклубі я прямувала до Софії, але в думках весь час виринали красиві зелені очі того орендаря. Пригадую, як на початку наших з Навроцькою стосунків я намагалась уявити: якого хочу чоловіка? Та потім склалося, як склалось і мрії полишили мене. Я проганяла ті очі з усієї сили й натомість пригадувала широкі вилиці й пухнасті вуса, а ще міцні м'язисті руки.. Та що ж це зі мною діється?

Звичайний вечір провідних рієлторів наповнює маса дзвінків. Розмови про квадратні метри, поверхи, процентні ставки... Тут вже не до кохання! А ще я кожен вечір слухала звіт будівельників із власної квартири. Та сьогоднішня новина була приголомшливою! Старанні хлопці пообіцяли вивезти сміття й запевнили, що можна святкувати новосілля. Здається так я виглядала хіба що після першої угоди. Виходить світлі смужечки в житті Діани все-таки існують?

Через страшну напругу та втому, котрі наповнюють кожен мій день - я не пам'ятаю снів. Звісно вони десь крутяться в моїй запаленій роботою голові, але на ранок там все стерто! На диво, цього ранку, я чітко пам’ятала: яскравий погляд і теплу посмішку клієнта... Якого саме? Того, що так безсоромно забрався до моєї голови та покидати її не збирався. Як добре, що Софія не телепат і не бачить моїх снів та думок, бо точно придушила б в ліжку!