Олена Федорова - Поза законом, Олена Федорова

Розділ 7. Навчання на практиці

     Віра Дмитрівна зненацька пішла на пенсію. Було, навіть, не зрозуміло чому. Ніхто не гнав її з робочого місця. Але, мабуть, вона здогадалася, що Ульяшу стала відома її діяльність за його спиною. Можливо, вона таки прислухалася до слів Кожина. Але, одного дня написала заяву і пішла.

   Ульяш вирішив більше не брати на таку відповідальну посаду жінок, вирішивши, що вони більше схильні до спокуси каламутити щось за його спиною та й надто емоційні. Все-таки, допомога тямущого та чесного помічника дуже багато означає у роботі експерта. Вони працюють у тісній зв'язці і мають повністю довіряти одне одному. 

     Тому експерт навідався до медколеджу і дізнався там про добрих безробітних випускників. Його вибір припав на серйозного фельдшера Вадима, який уже відслужив армію. Дмитро сподівався, що той його не підведе в подальшому. Все-таки, перед своїм відходом молодий експерт вважав своїм обов'язком навчити співробітників для майбутнього керівництва. Тоді його совість буде чиста перед відділенням та начальством.

     Хоча, щодо начальства він завжди був чесний, чого не можна було стверджувати навпаки.

    Отже, зараз треба було ознайомити Вадима зі службовою інструкцією, навчити його підбору стекол та взяття аналізів, інструментальною підготовкою до розтинів та багато іншого. Це, хоч, наповнювало його життя якимсь змістом. Взагалі часу особливо на навчання не було. То треба було йти на розтин, то на огляд.

- Дмитре Львовичу, а з ким важче працювати? З трупами чи живими? - спитав якось Вадим.

- З живими, звісно! Небіжчик лежить спокійно, не сперечається з тобою і ти можеш дослідити його скільки треба. Живі вічно кричать, сперечаються, брешуть, приходять не помиті і не підмиті, іноді - вошиві, іноді - загашені.

   Але ми повинні обслужити всіх. Пам'ятаю, якось одна пацієнтка так нам дякувала, коли з нами працювала Лола Ігорівна, що написала нам подяку. Сказала, що ми поставилися до неї краще, ніж у травматології. І перев'язку після огляду краще зробили!.. – поділився спогадами Дмитро.

     Вадим уже чув про їхню втрату. І розумів, що зниклу тут любили. Але, йому треба було вчитися. Тому він ставив запитання та запам'ятовував інформацію. Він хотів працювати тут довго.

     Навчання проходило переважно, практично. Саме сьогодні, до них на прийом привезли черговий етап: жертву та чотирьох ґвалтівників.

    Дівчина розповіла, що її запросили вчора на безневинну вечірку, а потім закрили, утримували силою та зґвалтували. Потерпілу звали Аглая Прокопенко. Перед оглядом вона зізналася, що раніше вже жила статевим життям. Тому дані візуального дослідження навряд чи могли б допомогти жертві підтвердити факт насильства.

    У такому разі підтвердити факт маніпуляцій в ділянці статевих органів може виявлення сперматозоїдів у вмісті статевих шляхів жертви, наявність ушкоджень, – пояснив лікар Вадиму.

- А чому Ви кажете про маніпуляції, а не зґвалтування? – здивовано спитав лаборант.

    - Взагалі, це – не наша прерогатива, юридична. Це суд може кваліфікувати. А ми можемо говорити лише про ушкодження, з медичної точки зору. Отже, одягайся в чисте і підемо в гінекологію.

    Молоді люди перевдяглися в чисті костюми, взяли набори скла та лабораторного посуду, блокнота і повели потерпілу на огляд.

   У таких випадках дослідження проводилося разом із колегами-акушер-гінекологами, оскільки ті виступали у ролі свідків експертів та забезпечували тих стерильним інструментарієм.

    При судово-гінекологічному огляді Аглаї якихось тілесних ушкоджень виявлено ні області статевих органів, ні інших ділянках тіла. І тут Аглая зізналась, що вона вранці ретельно помилась. Ульяш схопився за голову.

- І як в такому разі ми зможемо виявити у Вас біоматеріал для підтвердження скоєного статевого акта?

- А якщо вона не чинила опір, то їй не зарахують згвалтування в суді? - Запитав потім Вадим.

- Ну, як я вже казав, все на розсуд суду. Але, на жертву ж можна впливати не лише фізично, а й морально. Колишній завідувач мав випадок, коли жінці загрожували розправою над дитиною і вона мала підкоритися ґвалтівникові. Як вона могла чинити опір у такому разі?

- Ну-у-у, так зрозуміло, - відповів новенький старший лаборант.

    Після обіду вони мали оглянути чотирьох передбачуваних ґвалтівників, яких конвоїри поки що тримали порізно.

    Кожен із підозрюваних присягався і божився, що Аглаю заздалегідь запросили саме для груповухи, на яку вона легко погодилася. Але вранці вона залишилася незадоволеною отриманою сумою і вирушила прямо до прокуратури. 

- Що нам робити? Лікарю, підкажіть, - клянчили вони в Ульяша підказку.

- Радійте, що у нас давно скасували розстрільну статтю, дурні!

- Що радіти? Загриміти на вісім років не хочеться, - зізнався один із них.

- Дізнайтесь у прокурорських. Зазвичай, вони радять три варіанти: перший - одружитися комусь із нею...

- На такій давалці?

- Якщо вибирати між зоною та одруженням…

- А які варіанти є?

- Ти ніби на базарі торгуєшся. Другий – сісти на зону. Третій – відкупитися. Тобто, говорячи мовою закону – матеріально відшкодувати моральні збитки, завдані Вами… Ну, чи вирушайте до армії.

- В армію? Та це все одно, що у в'язницю.

- Але, не на вісім років.

- Дякую, доку! - почав щиро дякувати найстарший з фігурантів.

- Дмитре Львовичу, ви серйозно думаєте, що вона не розуміла, куди йде? Ви їй вірите? Вона ж – не маленька дівчинка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍