Міхал Шьмеляк - Вники, Міхал Шьмеляк

Анджей, це для так званого спокою сумління. Подзвони мені, скажи, що тип чистий, і я можу

спокійно спати.

– А якщо нечистий?

– Моя совість завиє, як вовк із защемленими яйцями.

– А потім скажеш мені, що відбувається?

Косма усвідомлював ризик прохання техніка про послугу. Ця абсолютно чесна людина не

залишиться байдужою до результату, який вкаже на вбивцю.

– Якщо тип нам засвітиться, поговоримо. Якщо ми вирішимо, що це потрібно, я сам заведу на нього

течку.

– Домовилися, – усміхнувся технік.

Він обережно взяв у Косми стаканчик і подивився на поліетиленовий пакет із логотипом мобільного

кафе.

– Повний професіоналізм, пане Ейхерст.

– Ми граємо так, як дозволяє противник.

– Але це не була іронія, для Касперчака я знімав відбитки використаного презервативу, який він

дістав зі сміттєвого відра своєї дочки.

– Не хочу слухати.

– На результати зачекаєш?

– Зателефонуй мені після роботи, зараз в мене є справи, — відповів Косма і вийшов з кімнати.

Він не хотів бути присутнім під час зняття та перевірки відбитків. Якщо вискочить вбивство, про яке

згадував чоловік, йому довелося б негайно обговорити це питання з Анджеєм, а так у нього буде час все

обдумати.

Технік подзвонив після четвертої вечора.

– Я чекав до самого кінця служби, – сказав він, – бо якби вискочив якийсь фант, я б не витримав

напруги і мусив би відразу подзвонити.

– А він вискочив? – спитав Косма, обережно, щоб не обпекти язика, попиваючи гарячий чай.

– Ти сидиш?

– Заспокойся, — відповів він. – Немає такої інформації, яка б мене збила з ніг.

– В мене попадання, — швидко сказав технік. У його голосі було підозріло занадто багато

хвилювання, тож це, мабуть, було вбивство.

– Валяй!

– Попадання з 1997 року. У Сосновці, в районі Казімєж Гурничий, знайшли вбитою п'ятнадцятирічну

дівчину. Її задушили і зґвалтували. Було зафіксовано багато слідів, у тому числі сперма злочинця та ціла

низка відбитків пальців.

– Курва! – сказав Косьма, зробивши ще один ковток чаю.

– Ну, курва, – підтвердив Анджей.

– Тож совість все-таки завиє.

– Ви згадував, що як вовк з защемленими яйцями?

– Так.

– Тоді я тобі скажу, як ціла їх зграя. Тому що це перше попадання а з 97-го по 99-й у мене є ще вісім

попадань, усі з того ж регіону. Преса називала його "Бестією з вугільного басейну"60.

А потім Косма втратив відчуття в пальцях і чашка з чаєм розлетілася об підлогу.

ЕПІЛОГ

59

AFIS – (англ. Automated Fingerprint Identification System) – дактилоскопічний реєстр з системою

пошуку.

60

Злочини його стали основою фільму "Я – вбивця" 2016 року (студія "Нетфлікс").

144

Кабінет єпископа Мар’яна Кавенського був залитий червневим сонцем, різким і наполегливим, що

ображало гідність важких меблів і картин на стінах. До них пасувала лише напівтемрява, пил і дим від

дорогих сигар. Усе тут здавалося незмінним, вічним, більшим, ніж барокові чи ренесансні храми. Сам

єпископ сидів за столом і кидав на Косму погляди, які було важко розібрати.

Чи він дивився на нього як на племінника, який не до кінця виконав своє завдання? А може, скоріше, побачив перед собою поліцейського, який не до кінця виконав свою роботу? Космі, мабуть, було

байдуже. У нього боліла голова, йому наклали дванадцять швів, і відтепер вони стануть апостолами, який

повідомлятимуть світові погану новину про те, що йому можна просто дати по пиці. Або добру, що він

вижив. У будь-якому випадку вони будуть проповідувати всім, тому що шрам починався над правим оком і

утворював не дуже рівну доріжку, яка зникала під чілкою.

Також у нього боліли ребра, особливо зламані, розбиті пальці та розбитий ніс. Перед тим, як

відвідати дядька, він зайшов до "Жабки"61 купити пляшку води, а перед магазином його зустрів місцевий

безхатько, п'яничка і хуліган у всіх сенсах цього слова, який вихвалявся всіма атрибутами своєї професії, тобто від нього несло. як від калюжі сечі, обличчя було таким же забороненим, як і нацистська ідеологія, а в

його п’яних очах було витатуйоване бажання горілки. Він глянув на Косму і замість того, щоб попросити

звичайну грошову допомогу, поплескав його по плечу.

– Пане директоре, сподіваюся, що той інший виглядає гірше.

– Їх було кілька, — відповів Косма.

– Молоток. – чоловік знову поплескав його по плечу. – Не знаю, хто тобі так влаштував, але якщо ти

знаєш чоловіка, я можу йому влаштувати подібний відпочинок за рахунок енефзету62.

Косма був зворушений цією несподіваною добротою і дав п'яничці цілі п'ятдесят злотих. З роздумів

його вирвав голос дядька.

– Його вбили?

– Так.

– Бідний хлопець.

Косма дивився дядькові прямо в очі і все ще думав, що йому робити. Час у лікарні