Алан Кервін - Екстремофіл, Алан Кервін

Перелякані люди покірно виконали її наказ. Вона підлетіла до пульта і під’єдналася до нього, опустивши один бластер, а іншим тримаючи їх під прицілом.

За дверима почувся тупіт, вони відчинилися, і до диспетчерської забігло ще двоє людей. Судячи з форми — офіцери. Обоє беззбройні. Вони зупинилися, приголомшено дивлячись на кіборга й бластер в її руці, і підняли руки.

— На підлогу, — наказала Лялечка, і вони підкорилися.

Крізь прочинені двері з коридору долинало шипіння бластерів, перелякані крики персоналу і накази штурмовиків: Бориславів загін наближався.

Спочатку до диспетчерської штурмовики заштовхали близько десятка полонених, а потім зайшли самі.

— Знайшла? — звернувся Борислав до Лялечки.

— Так, — вона від’єдналася від пульта, з якого щойно скопіювала паролі, й провела променем з бластера по тому.

— Що з ними робити? — запитав Гиря, кивнувши на людей на підлозі.

Борислав зиркнув на полонених: хтось тремтів від страху, хтось судомно дихав, охоплений жахом, а хтось поводився доволі спокійно. Спокійні могли почати стріляти в спину...

— Знерухом їх «ловцем»: їхні смерті нам не потрібні, — буркнув він і пішов на вихід. — Закінчуй і спускайся.

— Спатоньки, малята! — зловісно засміявся Гиря, витягнувши «ловця» з-за пояса.

Переконавшись, що ніхто за ними не побіжить, штурмовики залишили розтрощену диспетчерську. Лялечка пішла з приміщення так само як і зайшла до нього: через вікно.

З боку ангарів чулися постріли й шипіння бластерів, тому кіборг поспішила туди. Вона увімкнула захист і спустилася нижче: біля одного зі складів відстрілювалися дроїди. Вони ніяк не відреагували на її наближення, сприйнявши, мабуть, за свою, про що досить швидко пошкодували, якщо таке почуття взагалі було їм відомо.

Настала тиша, а разом з нею і наступний етап операції.

Тео знайшов Лялечку біля ангарів.

— Все добре? — запитала вона, коли він усміхнений підійшов до неї.

— Так, а в тебе?

— Все чудово, як і планувалося. Ефект несподіванки — один із ключових принципів військового мистецтва, — «посміхнулася» вона.

— А завдяки повітряному десанту, — Тео кивнув на платформу під її ногами, — у них просто не було шансу.

— Бо ми все ретельно спланували і адекватно оцінили бойові завдання, вогневі засоби і людські ресурси. Сама по собі раптовість не гарантує успіху.

— Згоден, — Тео обернувся: із сусіднього ангару повільно виводили вантажне судно. — Штурмовики готуються відлітати, — зітхнув він.

Йому кортіло полетіти на південь, але водночас було й страшно.

— Не зітхай. Якщо після нашого фаєр-шоу Борислав не запропонує нам полетіти з ними, то я абсолютно не розбираюся в людях і ми даремно колупалися з чотирма сотнями роботів, — вона кивнула на закріплені за нею на платформі коробки.

— Ти планувала це від самого початку? — здивувався Тео.

— Планувала: я страшенно хочу підірвати ті штуки, що псують життя в Долині.

— Оце ти стратег...

— Та ти теж нівроку.

— Швидше, швидше, панянки! Вам подають карету! — підганяла по рації своїх штурмовиків одна з командирів. — Ми запізнюємося на бенкет!

Командири швидко оглядали своїх людей на наявність поранень і відправляли сідати до судна. Самі лишилися на коротку нараду, після якої Борислав підійшов до Лялечки й Тео.

— Ось. Тут усі паролі й відповіді на них згідно з графіком, — вона простягнула йому сріблястий циліндр, — про всяк випадок, я їх попідписувала: вас впустять без проблем.

— Дякую, — він взяв носій, покрутив його в руках. — Не хочеш полетіти з нами на південь?

— Хочу.

— Тоді... ласкаво просимо, — він розвернувся і зробив руками відповідний жест, запрошуючи її.

— Тільки я? — уточнила вона, покосившись на Тео.

Борислав також поглянув на нього.

— Я не бачив його в дії, не знаю наскільки він досвідчений боєць — не хочу ризикувати.

— У Тео перший тип вірусу, як і у всіх вас, якщо раптом щось станеться — відновиться. І де йому набирати досвід, як не на штурмі?

Борислав, стиснувши губи, замислено дивився на Тео, а потім запитав:

— Ти щойно був на житлових?

— На арсеналі.

— І як?

— Загалом вісім дроїдів і одна людина.

— Когось убив?

— Ні. Тільки пришпилив.

— Що зробив? — Борислав звів брову.

Тео дістав з кишені шпильку:

— Кинув це.

Борислав демонстративно розвернувся до складського приміщення, на стіні якого висів знак «STOP».

— В «О» влучиш?

Тео оцінив відстань, взяв шпильку зручніше, замахнувся і влучив у верхній край літери. Не в центр, хоча від нього цього і не вимагали...

— Полетіли, — Борислав розвернувся й пішов до судна.

Лялечка жестом запросила Тео стати поруч із нею на платформу. Разом вони підлетіли до продірявленого знака, Тео витягнув з нього шпильку, і вони полетіли до судна.