Рейчел Меддоу - Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу

Осердям цього і наступних розділів про техногенну сейсмічність насправді є попередник Волтера в ОГС, Остін Голланд (Austin Holland). Голланд, на численні прохання, зробив чимало публічних заяв щодо «рою землетрусів», який переслідував Оклахому упродовж усього часу, поки Голланд обіймав свою посаду. Але незамінним є джерело того, що він бачив, думав і відчував у той час, — надані під присягою свідчення від 11 жовтня 2017 року у справі Дженніфер Лін Купер проти «Нью домініон», «Спесс ойл компані» і Джон Доу 1—25. Це було шість з половиною годин показань під присягою у справі про землетрус у Праг, штат Оклахома, в 2011 році. Голланд того дня надав всебічні й вичерпні показання. Розповів не лише про вивчення сейсмічності, а й свої історію і мотивацію, а також досвід і відчуття у часи роботи в Оклахомі — усе під присягою. Тут розкривається справжній державний службовець, якому випало боротися з великою проблемою, і чудовий, відданий науковець, якого кинули в смертельне лігво політики. Саме на цих свідченнях ґрунтується мій портрет Голланда. Якщо маєте час, то варто прочитати весь документ. Знайти його можна зокрема за адресою: www.news9.com/story/36778039/new-details-revealed-in-state-earthquake-hearings.

Інформацію про подорожі Обрі Макклендона, його зарплатню, бонуси, пільги тощо було взято з його трудового договору, детально наведеного в «Chesapeake Energy’s Definitive Proxy Statement» 2010 року, із судових позовів 2012 року, поданих колишньою співробітницею Деброю Боггс (Debra Boggs) «в індивідуальному порядку від імені решти осіб, що опинилися в аналогічній ситуації» проти «Чесапік енерджі» і Макклендона, а також з репортажів для «Рейтерс» Джона Щиффа (John Schiff), Анни Драйвер (Anna Driver) і Браяна Ґроу (Brian Grow).

За опис шкідливих наслідків процесу гідророзриву, про які ви можете дізнатися на сторінках цієї книжки, я у великому боргу перед Мішелем Бамбергером (Michelle Bamberger) (ветеринаром) і Робертом Е. Освальдом (Robert E. Oswald) (професором молекулярної медицини) за їхнє дослідження «Impacts of Gas Drilling on Human and Animal Health» і наступну за ним книжку «The Real Cost of Fracking: How America’s Shale Gas Boom Is Threatening Our Families, Pets, and Food».

Як розгорталися події навколо смертельно отруєних корів, найкраще за все висвітлювали Вікі Велборн (Vickie Welborn) і Келсі Маккінні (Kelsey McKinney) в «Шревепорт таймс». DeSmog-Blog — ще один завзятий збирач воєдино ниточок різних недопрацювань у техніці безпеки при видобутку нафти й газу, зокрема розливу 2010 року в окрузі Лайкомінг, штат Пенсільванія. Деталі цього лайкомінзького розливу також викладені в документі про врегулювання, оприлюдненому 18 липня 2013 року Агентством з охорони довкілля і Міністерством юстиції.

Окрім матеріалів книжки Рассела Ґолда (Russell Gold) «Boom», мені також дуже допомогла його глибока публікація на сторінках «Волл-стріт джорнал» в 2014 році «Energy Boom Puts Wells in America’s Backyards». Ґолд і його колеги підтвердили факт, що того року, за його словами, «15,3 мільйона американців жили на відстані в одну милю від свердловини, пробуреній, починаючи з 2000 року. Це більше за кількість мешканців Мічигану або Нью-Йорка».

Матеріал Джорджа П. Мітчелла (George P. Mitchell) у співавторстві з Майклом Р. Блумбергом (Michael R. Bloomberg), надрукований у «Вашингтон пост» 23 серпня 2012 року.

Визнання того, що ще 1967 року Інженерний корпус США і Геологічна служба США визначили, що «значні сейсмічні коливання в околицях Денвера, штат Колорадо» були викликані «глибоким захороненням небезпечних відходів в Арсеналі Скелястих гір» було поховане на сторінці 9 звіту Агентства з охорони довкілля (завбільшки у 81 сторінку) «Technical Program Overview: Underground Injection Control Regulations», надрукованому в грудні 2002 року.

З повним текстом заяви ОГС про низку землетрусів у Праг 2011 року, розісланого 22 березня 2013 року, можна ознайомитися на вебсайті служби: ogs.ou.edu/earthquakes/OGS_PragueStatement201303.pdf.

Розділ 13

В «Атлантик» міситься чудовий фоторепортаж про будівництво «Сочі Олімпік», а стенограма зустрічі Путіна з Тіллерсоном є у доступі на archive.premier.gov.ru. Цю зустріч також детально описав Стів Колл у «Private Empire». Тогочасні репортажі Ендрю Крамера (Andrew Kramer) з «Нью-Йорк таймс» і Дуґласа Бусвайна (Douglas Busvine) із «Рейтера» передали контекст й атмосферу зустрічей в Сочі. Ситуацію в «ЕкксонМобіл» влітку 2011-го, як її сприймала і як про неї розповідала сама компанія, можна відстежити за тогочасними прес-релізами, доступними на корпоративному вебсайті. Я дуже високо оцінила нейтральний погляд на російську нафтогазову індустрію Юлії Ґрама (Yulia Grama) з факультету дипломатії Національного університету Ченчі, Тайвань, зокрема опубліковану в «Інтернешнл джорнал оф енерджі економікс енд полісі» розвідку «The Analysis of Russian Oil and Gas Reserves».

Конні Брук (Connie Bruck) із «Нью-Йоркера» опублікувала кілька неперевершених репортажів про небезпечний московський слалом Боба Дадлі з ВР і російську газонафтову галузь.

Розділ 14 і розділ 15

Нижче наведено ключові джерела інформації про те, хто такий Іґор Сєчін і чим він дихає: його біографія на сайті Rosneft.com; згадувана «Putin’s Kleptocracy» Карен Давіша; «Factbox: Russia’s Energy Tsar: Who Is Igor Sechin?», «Рейтер», червень 2010; «Igor Sechin: Rosneft’s Kremlin Hard Man Comes out of the Shadows», «Гардіан», жовтень 2012-го; американська дипломатична депеша 2008 року «Russia: Bringing Sechin into Focus»; «Oil Boyar», «Економіст», грудень 2016-го; матеріал 2017 року Декстера Філкінса (Dexter Filkins) у «Нью-Йоркері»; книжка Міхаіла Зиґаря 2016 року «Вся кремльовская рать: краткая история России» («All the Kremlin’s Men: Inside the Court of Vladimir Putin»); і яскрава розповідь Алека Лухна (Alec Luhn) у лютневому номері «Вокс» за 2017 «The ‘Darth Vader’ of Russia: Meet Igor Sechin, Putin’s Right-Hand Man».

Середні дані про прибутки допомогосподарств у різних країнах отримані з оприлюдненого 2013 року дослідження Інституту Геллапа. Поряд із сучасними статистичними даними, загальні риси й особливості початків путінської стратегії й тактики для просування геополітичних цілей детально викладені у «Всєй кремльовской раті» Зиґаря, «Putin’s Kleptocracy» Карен Давіша, доповіді сенатора Кардіна «Putin’s Asymmetric Assault on Democracy in Russia and Europe: Implications for U.S. National Security», а також статтях і лекціях колишнього співробітника Міністерства енергетики США Леонарда Кобурна. «Путін і «Газпром»: нєзавісімий експертний отчьот» Боріса Нємцова і Владіміра Мілова, — переконливий звіт того, як на ранніх стадіях проглядалися наслідки використання Путіним «Газпрому» з державною метою. І за опис нафтогазового російського ландшафту в 2012 році я зобов’язана Тейну Густафсону (Thane Gustafson) за його книжку «Wheel of Fortune» і різноманітні (і завжди цікаві й інформативні) публічні виступи й лекції.