Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Ці слова стали важливою зачіпкою. Мона подякувала йому й з усмішкою сказала:

— Моя господиня Брітні зробить усе, щоб зруйнувати принца Руслана.

Ердоган кивнув із задоволенням, а Мона залишила в’язницю, тепер володіючи таємницею, яку ніхто не мав дізнатися.

Катар, Аль-Захіра

Тим часом щасливі закохані Руслан і Катя гуляли східним базаром, де гучно вигукували торговці, пропонуючи коштовності, екзотичні фрукти та овочі, а також верблюдів. Вони були сповнені радості, адже тепер стали нареченим і нареченою.

Щойно вони побували у батьків Каті, розповіли їм про свої плани одружитися, і ті прийняли новину з захопленням. Вони побачили в Руслані гідність і не вагаючись дали своє благословення. Щодо весілля поки не було визначеності — поспішати не хотіли, адже Руслан ще не відкрив Каті свою таємницю. Він вирішив зробити це на день народження своєї сестри, принцеси Христини. Саме тоді він розповість Каті правду та відвезе її до палацу, щоб познайомити з королівською родиною. Вона їм сподобається, незважаючи на своє скромне походження.

Якраз у цей час Руслан і Катя вибирали обручки в ювелірному магазині, що розташовувався поруч із базаром. Вони були молоді, щасливі та мріяли про світле майбутнє. Руслан був готовий до спільного життя, як і Катя, адже вони кохали одне одного і були нерозривно пов’язані.

Коли вони приміряли золоті обручки, за ними мовчки спостерігав принц Хуссейн із розбитим серцем. Він приїхав до Аль-Захіри, щоб придбати коштовність для принцеси Вікторії. Незважаючи на те, що вона поки не була готова вийти за нього заміж, Хуссейн терпляче чекав і був сповнений рішучості добитися її прихильності.

Але несподівано його увагу привернула зовсім інша картина — принц Руслан, брат Вікторії, стояв у маленькому селищі й вибирав обручку разом із простою дівчиною, яка явно не належала до знатного роду. Хуссейн був вражений. Він не міг зрозуміти, чому королівська родина дозволила Руслану зустрічатися з простолюдинкою та таємно заручитися з нею. Він був упевнений, що батьки Руслана ніколи б не схвалили такий шлюб.

Принц Хуссейн вирішив, що повинен розповісти про це своєму батькові, еміру Абделю Кадербаю, щоб той повідомив королівську родину Руслана. Але перш ніж діяти, Хуссейн підслухав розмову закоханих і дізнався адресу Каті. Тепер він мав намір поговорити з її батьками та переконати їх не погоджуватися на шлюб із принцом Русланом.

Зоя стояла біля раковини, акуратно змиваючи піну з тарілок, поки Даніл витирал їх чистим рушником.

— Не можу повірити, — сказала Зоя з усмішкою. — Наша Катя виходить заміж.

— Так, — кивнув Даніл, ставлячи витерту тарілку на стіл. — Руслан — хороший хлопець. Видно, що він справді кохає її.

Зоя задумливо глянула у вікно.

— Він не просто кохає, він зробив важливий крок. Це так рідко зустрінеш — коли чоловік рішуче йде назустріч своєму щастю.

Даніл усміхнувся.

— Головне, щоб Катя була щаслива. А весілля... думаю, варто зіграти тут, вдома, серед рідних і друзів.

Зоя схвально кивнула.

— Так, а ще нам потрібно познайомитися з його батьками. Цікаво, які вони?

Даніл знизав плечима.

— Головне, щоб вони прийняли Катю так само тепло, як ми прийняли Руслана.

Вони продовжили мити посуд, не підозрюючи, що Руслан приховує важливу правду — про своє походження та про те, хто він насправді.

Зоя, витираючи руки рушником, поспішила відчинити. На порозі стояв статний чоловік у розкішному вбранні, а позаду нього — кілька слуг. Глянувши на нього, вона відчула легке занепокоєння.

— Хто ви? І хто ці люди? — запитала вона, насупившись.

Чоловік холодно подивився на неї, його голос звучав стримано, але владно.

— Ви не знаєте, хто я? — він зробив паузу, потім продовжив. — Я Хуссейн, принц Афганістану. А це мої слуги.

Зоя застигла. Її обличчя відображало потрясіння, вона не могла повірити в те, що відбувається.

— Принц…? — видихнула вона, ледь усвідомлюючи почуте.

У вітальні почулися кроки — Даніл зацікавлено вийшов до входу, помітивши несподіваних гостей.

— Що тут відбувається? — запитав він, переводячи погляд з дружини на незнайомця.

Хуссейн подивився на нього так само холоднокровно, ніби повторюючи вже очевидне.

— Я Хуссейн, принц Афганістану.

Тиша заповнила простір, наповнена напругою.

Зоя та Даніл обмінялися здивованими поглядами, коли Хуссейн раптово почав запитувати, чи приходив до них Руслан.

— Хто ви взагалі, і чому вас цікавить Руслан? — з обережністю запитав Даніл.

Принц Хуссейн усміхнувся, його погляд був холодним.

— Ви навіть не знаєте, хто той чоловік, що сватався до вашої дочки, — сказав він з глузливою усмішкою. — Ви справді вважаєте, що він звичайний юнак?

Зоя насупилася, тривога пробігла по її обличчю.

— Що ви маєте на увазі?

Хуссейн повільно дістав з внутрішньої кишені фото й розгорнув його перед ними.

— Дивіться уважно, — промовив він. — Це королівська родина аль-Шаф. І серед них — ваш Руслан.

Зоя та Даніл застигли, їхні погляди металися по фотографії. Серце Зої забилося швидше.

— Це неможливо… — видихнула вона. — Ти хочеш сказати, що Руслан…

— Так, — спокійно підтвердив Хуссейн, схрестивши руки. — Він принц Катару з династії аль-Шаф.

Світ раптово похитнувся для обох батьків. Вони стояли в повному потрясінні, усвідомлюючи, що дали згоду на шлюб своєї дочки з принцом Катару.

Але чому він приховував свою особистість? Навіщо йому було брехати?..